РАДОН, ДРЕНАЖ І ‘СУХА ПЛИТА’

Радон — це безбарвний, без запаху, радіоактивний газ, який утворюється при розпаді урану в ґрунті та породах. Він може проникати в будівлі через тріщини в фундаменті, щілини в комунікаціях, підвали та негерметичні підпілля. Згідно з даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, радон є другою найпоширенішою причиною раку легень після куріння. В Україні, як і в багатьох інших країнах, існують регіони з підвищеним рівнем радону, що робить питання захисту від нього надзвичайно актуальним.

Для CLT/SLT будинків, що прагнуть до високої енергоефективності та повітронепроникності, ризик накопичення радону зростає, якщо не передбачені адекватні бар’єрні системи. Герметична оболонка будинку, яка ефективно зберігає тепло, може також утримувати радон всередині, якщо його проникненню з ґрунту не протидіяти. Тому, при проєктуванні та монтажі фундаменту, необхідно враховувати потенційний рівень радону на ділянці. Ця інформація зазвичай отримується шляхом геодезичних досліджень до початку будівництва. Українські будівельні норми, зокрема ДБН В.2.6-ХХХ:201Х ‘Будинки та споруди. Захист від радону’, встановлюють допустимі рівні концентрації та вимоги до захисних заходів, які необхідно виконувати при зведенні нових будівель.

Важливо розуміти, що заходи з радонозахисту не є опцією, а необхідністю, яка інтегрується в загальну стратегію будівництва здорового та безпечного житла. Сучасні будівельні технології, такі як CLT/SLT панелі, вже забезпечують високий рівень герметичності стін та перекриттів. Однак, фундамент, що контактує з ґрунтом, залишається потенційно вразливим місцем. Інтеграція ефективного дренажу та вентиляції підпілля, а також використання спеціальних радонових бар’єрів, дозволяє створити багатошаровий захист. Наприклад, в Київській та Житомирській областях, де поширені гранітні породи, рівні радону можуть бути вищими, що вимагає особливої уваги до деталей захисту вже на етапі земляних робіт та влаштування фундаменту.

Фундамент типу ‘суха плита’, або утеплена шведська плита (УШП), є одним з найбільш ефективних рішень для сучасного будівництва, особливо для енергоефективних будинків з CLT/SLT панелей. Ця система являє собою монолітну залізобетонну плиту, яка одночасно є підлогою першого поверху, інтегрованим опаленням та єдиною основою для всієї будівлі. Ключовою особливістю ‘сухої плити’ є її комплексна структура, що включає дренажний шар, утеплення, комунікації (водопостачання, каналізація, електрика) та систему підігріву підлоги, вбудовані безпосередньо в тіло плити.

Для CLT/SLT будинків ‘суха плита’ ідеально підходить завдяки своїй здатності витримувати значні навантаження, рівномірно розподіляючи їх по всій площі. Це особливо важливо для дерев’яних конструкцій, де необхідно запобігти диференційованим осіданням. Крім того, ‘суха плита’ створює ідеальну базу для монтажу першого ряду CLT/SLT панелей, забезпечуючи високу точність та герметичність з’єднань. Інтегроване утеплення під плитою (зазвичай екструдований пінополістирол високої щільності) не тільки зменшує тепловтрати в ґрунт, але й слугує додатковим бар’єром проти проникнення радону. Товщина утеплення може варіюватися від 200 мм до 400 мм залежно від регіональних вимог до теплового опору (R-значення). Наприклад, для центральних регіонів України, де зимові температури можуть опускатися до -20 °C, рекомендується товщина не менше 250 мм утеплювача.

Важливим елементом ‘сухої плити’ в контексті радонозахисту є пароізоляційна мембрана, що укладається безпосередньо під плиту, на шар утеплення. Ця мембрана повинна бути не тільки водонепроникною, але й мати високу опірність проникненню радону. Часто використовуються спеціалізовані полімерні плівки товщиною від 0.2 мм, які проклеюються по стиках для забезпечення абсолютної герметичності. Всі комунікаційні вводи через плиту повинні бути ретельно герметизовані. Це дозволяє ефективно ізолювати внутрішній простір будинку від ґрунту, мінімізуючи ризик проникнення радіоактивних газів. Інтеграція дренажної системи навколо периметра плити є також критичною для відведення ґрунтових вод, запобігаючи накопиченню вологи та потенційному створенню умов для інших проблем. Більше про важливість різних типів фундаментів та їх особливості можна дізнатися у відповідних матеріалах.

Ефективний дренаж та адекватна вентиляція підпілля є фундаментальними складовими комплексного захисту від радону та вологи. Особливо це стосується фундаментів, що контактують з вологим ґрунтом або розташовані в регіонах з високим рівнем ґрунтових вод. Системи дренажу призначені для відведення надлишкової вологи від основи будівлі, запобігаючи її накопиченню та тиску на фундаментні конструкції. Це, в свою чергу, знижує ризик утворення тріщин, через які може проникати радон.

Монтаж дренажної системи навколо фундаменту зазвичай включає укладання перфорованих труб (дрен) на гравійну підсипку по всьому периметру будівлі. Ці труби обертаються геотекстилем для запобігання замулювання та відводять воду до дренажного колодязя або в міську каналізацію. Глибина укладання дрен повинна бути нижче рівня підошви фундаменту. Наприклад, згідно з ДБН В.2.5-ХХ:20ХХ ‘Дренаж та водовідведення’, мінімальна глибина закладання дренажних труб становить 0.3-0.5 метра нижче найнижчої точки фундаменту. Для ефективного функціонування, ухил дренажу має становити не менше 0.005 (5 мм на метр погонний). Більш детальну інформацію про дренаж можна знайти в наших статтях.

Вентиляція підпілля відіграє ключову роль у виведенні радону та надлишкової вологи з простору під фундаментом. Існує два основних підходи: пасивна та активна вентиляція. Пасивна вентиляція передбачає влаштування вентиляційних отворів (продухів) у стінах фундаменту або цоколя, які забезпечують природний рух повітря. Ці продухи повинні бути розташовані по діагоналі будівлі для створення ефективного перехресного потоку повітря. Площа вентиляційних отворів зазвичай становить близько 1/400-1/250 від площі підпілля. Однак, для районів з високим рівнем радону, а також для енергоефективних будинків, часто потрібна активна вентиляція, що включає використання вентиляторів для примусового витягування повітря з-під плити або з дренажного шару. Це створює негативний тиск під будинком, запобігаючи проникненню радону в житлові приміщення. Активна система виводить забруднене повітря через спеціальні стояки, що виходять над дахом будинку, аналогічно витяжній системі вентиляції. Такий підхід гарантує максимальний захист.

Повітронепроникність оболонки будівлі, що вимірюється показником n50 (кратність повітрообміну при різниці тисків 50 Па), є критично важливим параметром для енергоефективних будинків, особливо в контексті радонозахисту. Висока повітронепроникність означає, що неконтрольоване проникнення повітря через щілини та негерметичні з’єднання мінімальне. Це не тільки зменшує тепловтрати, але й значно обмежує шлях для проникнення радону з ґрунту в приміщення.

Для CLT/SLT будинків, де самі панелі мають високу щільність, основна увага приділяється герметизації з’єднань між панелями, місць примикання до фундаменту та проходок комунікацій. Досягнення показника n50 на рівні 0.6-1.0 1/год (стандарт для пасивних будинків) вимагає ретельного планування та виконання робіт. Важливим є використання спеціальних герметизуючих стрічок, ущільнювачів, клеїв та мастик. Наприклад, з’єднання CLT панелей з фундаментом мають бути герметизовані за допомогою спеціальних ущільнювальних стрічок, які є стійкими до вологи та механічних впливів.

Забезпечення повітронепроникності починається з проєктування, де всі критичні вузли ретельно проробляються. На етапі монтажу кожен шар та з’єднання контролюються. Після зведення зовнішньої оболонки будівлі проводяться аеродинамічні випробування (Blower Door Test) для вимірювання фактичного значення n50. Цей тест дозволяє виявити негерметичні місця та усунути їх до завершення внутрішніх оздоблювальних робіт. Досягнення низького n50 є гарантією того, що потенційні шляхи для радону будуть заблоковані, і він не зможе проникати в будинок через дифузію або конвекцію. Комбінація повітронепроникності зовнішньої оболонки та активної вентиляції підпілля створює надійний багатоступеневий захист, роблячи будинок не тільки енергоефективним, але й безпечним для здоров’я.

В Україні питання радонозахисту регулюється низкою нормативних документів, що враховують як загальноєвропейські, так і місцеві особливості. ДБН В.2.6-ХХХ:201Х ‘Будинки та споруди. Захист від радону’ встановлює вимоги до проектування та будівництва споруд у радіоекологічно небезпечних зонах, а також загальні рекомендації для всіх будівель. Основна мета — забезпечити, щоб середньорічна еквівалентна рівноважна об’ємна активність радону в повітрі приміщень не перевищувала встановлених норм.

Для різних регіонів України можуть існувати свої особливості, пов’язані з геологічною будовою та фоновим радіаційним рівнем. Наприклад, у регіонах, де поширені кристалічні породи (Житомирська, Кіровоградська, Вінницька області), ймовірність високої концентрації радону значно вища. У таких випадках, згідно з нормативами, обов’язковим є проведення радіоекологічного обстеження земельної ділянки до початку проектування. На основі цих даних розробляються індивідуальні заходи захисту.

Таблиця: Адаптація Рішень KOLEO до Кліматичних Зон України

Ці нормативи та регіональні особливості повинні бути враховані на кожному етапі роботи. Компанія KOLEO має досвід адаптації будівельних рішень, включаючи фундаментні системи та CLT панелі, до конкретних вимог та умов різних регіонів України, забезпечуючи надійний захист від радону та відповідність усім державним стандартам.

Будівництво фундаменту ‘суха плита’ з інтегрованим радонозахистом вимагає послідовного та ретельного виконання кожного етапу. Нижче наведено покроковий посібник:

1. Геодезичні та Радіоекологічні Дослідження: Перед початком робіт обов’язково замовте дослідження ґрунту на вміст радону та інші геологічні параметри. Результати цих досліджень визначать необхідність та тип додаткових захисних заходів.
2. Підготовка Ділянки: Виконайте планування території, видалення родючого шару ґрунту, розмітку та земляні роботи, включаючи виїмку ґрунту до проєктної позначки.
3. Влаштування Дренажної Системи: По периметру майбутнього фундаменту укладіть перфоровані дренажні труби, обгорнуті геотекстилем, на шар гравію. Забезпечте необхідний ухил для ефективного відведення води до дренажного колодязя. Це є першим ешелоном захисту від вологи та опосередковано від радону.
4. Підготовка Піщано-Гравійної Подушки: Засипте та утрамбуйте шар піску (15-20 см), потім шар гравію або щебеню (20-30 см). Кожен шар ретельно утрамбуйте, забезпечуючи щільність та рівність. Цей шар також слугує для дренажу під плитою.
5. Монтаж Кабельної Каналізації та Комунікацій: На цьому етапі прокладаються всі інженерні комунікації (водопровід, каналізація, електрокабелі), які будуть проходити під плитою. Всі вводи повинні бути герметизовані.
6. Укладання Першого Шару Утеплення та Радонозахисної Мембрани: На підготовлену подушку укладається перший шар екструдованого пінополістиролу (ЕППС). Поверх ЕППС розстеляється спеціальна радонозахисна мембрана з високим коефіцієнтом опору дифузії радону. Всі стики мембрани ретельно проклеюються спеціальними стрічками, а місця проходок комунікацій герметизуються за допомогою спеціальних манжет.
7. Монтаж Другого Шару Утеплення та Опалення: Укладається другий шар ЕППС, на який монтуються труби теплої підлоги та арматурний каркас плити.
8. Бетонування Плити: Після перевірки всіх комунікацій та арматури, виконується бетонування монолітної плити. Використовуйте бетон класу не нижче В25.
9. Герметизація Після Затвердіння: Після повного затвердіння бетону, переконайтеся у відсутності тріщин. Всі з’єднання з стінами CLT/SLT панелей та місця введення комунікацій додатково герметизуються.
10. Встановлення Системи Вентиляції Підпілля: Якщо передбачена активна система, монтується вентиляційне обладнання та повітроводи, що виводяться за межі будівлі. Для пасивної системи – забезпечується вільний доступ повітря через продухи.

Дотримання цих кроків забезпечить ефективний та довговічний захист вашого будинку від радону та вологи, створюючи здорове та безпечне житлове середовище.

Інвестиції в інтегровані системи радонозахисту, дренажу та підвищеної повітронепроникності на етапі будівництва фундаменту часто розглядаються як додаткові витрати. Проте, з точки зору довгострокової перспективи та експлуатаційних витрат, вони є економічно вигідними та виправданими. Аналіз TCO (Total Cost of Ownership – сукупна вартість володіння) показує, що початкові витрати на профілактичні заходи значно менші, ніж потенційні витрати на усунення проблем з радоном та вологою вже в експлуатованому будинку.

Вартість інтеграції радонозахисних заходів у фундамент типу ‘суха плита’ становить приблизно 3-7% від загальної вартості фундаментних робіт. Ці витрати включають радіоекологічні дослідження, спеціалізовані радонозахисні мембрани, герметики, дренажні системи та, при необхідності, обладнання для активної вентиляції. Для порівняння, вартість ліквідації підвищеної концентрації радону в уже збудованому будинку, що може включати встановлення систем примусової вентиляції підпілля, герметизацію існуючих тріщин, або навіть реконструкцію фундаменту, може сягати 20-50% від початкової вартості фундаменту, не кажучи вже про незручності та ризики для здоров’я мешканців.

Таблиця: Порівняння Інвестицій та Окупності Рішень з Радонозахисту

Крім прямої фінансової економії, слід враховувати підвищену вартість нерухомості з підтвердженим низьким рівнем радону, а також значне покращення якості життя та здоров’я мешканців. Інвестиції в безпеку та здоров’я є найрозумнішими, особливо для ‘екологічного будинку’, де довговічність та комфорт є пріоритетом.