fbpx

ЦЕРКВА ПІД КЛЮЧ

БУДІВНИЦТВО ДЕРЕВ'ЯНИХ ХРАМІВ

Оптимальні терміни

Готові та індивідуальні проекти

Високогірна карпатська смерека

ЗМІСТ

ПРОЕКТИ ХРАМІВ

проект храм

Проект: храм Христа Спасителя

Довжина: 11.1м

Ширина: 5.3м

Площа: 43м²

Матеріал: оциліндрована колода\ “дикий” зруб\ профільований брус\ клеєний брус

проект церква

Проект: храм м. Рогатин

Довжина: 18.51м

Ширина: 17.9м

Площа: 170м²

Матеріал: оциліндрована колода\ “дикий” зруб\ профільований брус\ клеєний брус

храм

Проект: храм м. Дрогобичі

Довжина: 28.64м

Ширина: 11.94м

Площа: 283.4м²

Матеріал: оциліндрована колода\ “дикий” зруб\ профільований брус\ клеєний брус

БУДІВНИЦТВО КАПЛИЦІ

 

Невеликі каплиці з дерев’яного зрубу відрізняються від зрубів церков і розмірами, і оформленням.

Візуально вони нагадують класичні рубані хати і часто увінчуються не куполом, а хрестом. Їх встановлюють у відокремлених місцях, де неможливо поставити великий храм.

Збираються такі каплиці як звичайні зруби, а всередині них розміщують кіот з іконою, тож будь-який перехожий може зайти і помолитися.

КАПЛИЦІ ПРОЕКТИ

каплиця

Проект: каплиця м. Глухів

Довжина:

Ширина:

Площа: 45м²

Матеріал: оциліндрована колода\ “дикий” зруб\ профільований брус\ клеєний брус

каплиця

Проект: каплиця м. Кременець

Довжина:

Ширина: 10м

Площа: 69м²

Матеріал: оциліндрована колода\ “дикий” зруб\ профільований брус\ клеєний брус

каплиця

Проект: каплиця м. Кам’янка-Бузька

Довжина:

Ширина: 10м

Площа: 69м²

Матеріал: оциліндрована колода\ “дикий” зруб\ профільований брус\ клеєний брус

БУДІВНИЦТВО ЗДВІНИЦІ

дзвіниця

Архітектурна частина

Граціозність та велич архітектурного спорудження

дзвіниця

Релігійне значення

Аутентичність та міфологічність призначення дзвіниці

дзвіниця

Довговічність дзвіниці

Історичний спадок, що має спогади попередніх поколінь

Дзвіниця – яскрава прикраса православного храму, але головне її призначення полягає в тому, щоб нести на собі дзвони, у які буде зручно дзвонити. Відповідно, ті, хто будує храм із дзвіницею або окрему дзвіницю, мають уже на етапі створення проєкту залучати спеціалістів із церковного дзвону. Існує безліч тонкощів. Як будуть розташовуватися дзвони? Як буде обладнано робоче місце дзвонаря? Як стане розходитися звук?
Приміром, дзвіниця, розташована в місті, поблизу житлових будинків, не повинна бути занадто “гучною” – інакше не уникнути невдоволення навколишніх жителів. Але й зникати, не долетівши до слухачів, дзвону не повинно. Як заздалегідь передбачити його тональність і гучність? – Вони залежать від форми (профілю) дзвонів і, звісно, від їхньої ваги. А ще – від правильності розвішування: дзвін має летіти у відкриті прольоти дзвіниці, а не гаситися стінами.

При правильному розташуванні дзвонів один умілий дзвонар може керувати цілим ансамблем. Однією рукою він приводить у рух язики малих дзвонів, троси яких з’єднані у зв’язку, іншою – змушує дзвеніти середні, а ногою ритмічно натискає на педалі, що з’єднані з язиками важких благовісників.

Розвішування дзвонів слід проєктувати разом із самою дзвіницею, оскільки балки, на яких вони розташовуватимуться, вбудовуються в стіни. Закріпити їх пізніше, коли колоколонесуча споруда вже буде добудована, буде неможливо – надто велику вагу вони мають витримувати.
Під час будівництва дзвіниці важливо розрахувати навантаження, яке вона зможе нести. Мало того, що дзвони можуть важити до кількох тонн – вони регулярно створюватимуть вібрацію, яка зруйнує будівлю, якщо її міцності виявиться недостатньо.

І нарешті, ще один важливий аспект. Під час обладнання дзвіниць нерідко трапляється прикрий казус. Будівлю побудовано, балки змонтовано, залишилося підняти дзвони. Для храму відливають великий благовісник… і бачать, що він просто не пройде в проліт дзвіниці! Щоб такого не сталося, знову ж таки, слід заздалегідь усе розрахувати і, можливо, підняти важкі найбільші дзвони на призначене їм місце ще до завершення будівництва.

Дзвіниця – окрема будівля, прибудова до храму або надбудова над ним, призначена для розвішування дзвонів. Багато правосланих храмів мають таку конструкцію: за віссю зі сходу на захід збудовані з’єднані між собою вівтар, основна частина храму, бабинець, дзвіниця і ґанок (паперть). Така форма іменується кораблем.

На дзвіниці може бути кілька ярусів, причому дзвони можуть розташовуватися як на одному з них, так і одразу на кількох. Витягнута вгору дзвіниця може бути стовпоподібною – мати приблизно однаковий діаметр по всій висоті, або шатровою – звужуватися догори.

Більшість храмів має одну дзвіницю, але трапляються собори з двома і більше. 

Дзвіниці можуть бути як монументальними, так і відносно легкими, а також пересувними.

 

 

Щоб відповісти на запитання, коли з’явилися дзвіниці, слід звернути погляд на історію самих дзвонів. Дзвіночки, що дзвенять, існували ще до Різдва Христового – у Китаї, де вони з’явилися у XXIII столітті до нашої ери. Коли ж дзвони увійшли в церковний ужиток? Красива легенда свідчить, що в V столітті за Р. Х. святитель Павлін Милостивий заснув на квітучому лузі та побачив уві сні, що ангели розгойдують квіти дзвіночків, і ті мелодійно продзвенюють, прославляючи Творця. Прокинувшись, він наказав відлити дзвони з металу і дзвонити в них перед початком церковної служби, закликаючи народ на молитву. Сталося це в м. Нола в Італії, єпископом якого був святий Павлін.
У Київську Русь дзвони, судячи з усього, прийшли разом з її Хрещенням. Археологічні розвідки свідчать, що в домонгольський час у Києві діяла майстерня з відливання дзвонів. Відомо, що під час усобиць між князями 1067 року Полоцький князь Всеслав завоював Великий Новгород і забрав звідти дзвони Софійського собору, забравши їх у своє місто. Це свідчить про те, що дзвони, особливо великі благовісники, цінувалися дуже високо, були своєрідним свідченням високого статусу міста і цілком могли стати об’єктом боротьби.

Перші дзвіниці у Київській Русі були найпростішими, тож їх ще не можна було б назвати дзвіницями в строгому сенсі слова. Вони являли собою навіс, під яким розташовувалися стовпи з укріпленою на них поперечиною, на яку і вішали дзвони.
Коли ж з’явилися перші монументальні дзвіниці? Літописи згадують про них, лише починаючи з XIV століття. Найімовірніше, вони являли собою дерев’ян або кам’яні стіни з укріпленими на них дзвонами, вкриті покрівлею-навісом. На іконах XVI століття вже можна побачити і описані вище дзвіниці, і дзвіниці в сучасному розумінні слова – у вигляді восьмигранних дерев’яних башточок.

Дзвіниці бувають різними: одно– і багатоярусними, кам’яними і дерев’яними, що стоять окремо або є частиною будівлі храму. Існують і храми з двома і навіть більше дзвіницями.  Коли йде масштабний дзвін, в усі дзвони – на них працює відразу кілька дзвонарів, від яких вимагається велика злагодженість і віртуозне мистецтво, щоб дзвін був гармонійним. Храми з двома дзвіницями, що являють собою башточки, розташовані над фасадом з боків від головного входу, поширені не стільки в Україні, скільки в інших – як на Заході, так і в Греції, і на Балканах. 

Православний дзвін має особливість: він ритмічний, а не хаотичний і не відтворює музичні мелодії. Хаотичним є так званий очепний дзвін, поширений на Заході – під час такого дзвону розгойдуються самі дзвони, а не їхні язики. Дзвін, що відтворює мелодії, не є традиційним для православного богослужіння. Як правило, так грають на дзвонах не дзвонарі, а світські фахівці або карильйони – спеціальні пристрої, що змушують дзвони звучати, але не до служби, а, наприклад, у певні години дня.

Але звернемося до класичних православних дзвіниць.
У великих монастирях дзвіниця – це, як правило, споруда, що стоїть окремо або з’єднана зі стінами обителі. Часто вона буває дуже висока і стає архітектурною домінантою монастирського комплексу. Складається така дзвіниця з кількох ярусів – до п’яти, на верхніх з яких розвішані дзвони. У нижньому ярусі – закритому – нерідко знаходиться невеликий храм. На верхні рівні ведуть вузькі гвинтові сходи. У буденні дні до служб зазвичай дзвонить одна людина на одному з ярусів дзвіниці. У великі церковні свята, головне з яких Великдень, співають усі дзвони, і працює цілий ансамбль дзвонарів. Перебуваючи на різних ярусах, не бачачи один одного, вони вміло грають злагоджений, потужний дзвін.

У парафіяльних храмах дзвіниці, як правило, мають один ярус дзвону. Але це зовсім не означає, що вони низькі! Дзвони розташовуються високо над землею, і щоб піднятися до них, потрібно чимало потрудитися! У багатьох храмів дзвіниці прибудовані до церковної будівлі із західного боку, під ними знаходиться вхід до храму. Це зручно: щоб перейти з храму на дзвіницю, дзвонареві не потрібно виходити на вулицю.

Досить рідкісний на сьогодні тип – “храм під дзвони”. Такі церкви були поширені у XV-XVI століттях, будували їх і пізніше. Дзвіниця в них розташована над центральною частиною. 
Любителям церковної архітектури знайомий вираз “Північний трійник”. Він означає храмовий комплекс, що складався з трьох дерев’яних будівель:

  • зимового (опалювального) храму;
  • літнього (який не мав системи опалення, зате був більш високим і просторим);
  • дзвіниці.

Дерев’яні дзвіниці Півночі, як правило, були відносно невисокі, зате мали виразні шатрові завершення.
Шатрові дзвіниці будували і з каменю – як правило, у містах. Легка, повітряна, спрямована до неба біла дзвіниця конічної форми є окрасою обителі.

БУДІВНИЦТВО ТРАПЕЗНОЇ

ТРАПЕЗНА З ДЕРЕВА ПІД КЛЮЧ ІЗ КОЛОДИ ТА БРУСА

трапезна

Будівельна компанія “КОЛЕО” представляє проект трапезної з дерева “Святого Георгія Побідоносця”. Унікальний проект в європейському стилі з дерева “під старовину”. Пропонуємо ознайомитися з плануванням і архітектурою споруди з дерева.

Проект трапезної з дерева “Володимира Мономаха” –  з великими вітражними вікнами, по-справжньому затишний та просторий. Деальніше про проектування релігійних споруд з брусу або колоди.

трапезна

Трапезна – церковне приміщення (частина храму, господарської будівлі або окрема споруда) для спільного прийому їжі, богослужінь, а також громадських потреб.

Трапеза за церковним статутом може являти собою якоюсь мірою богослужбову дію. Досі в монастирях звершується чин про панагію: після закінчення Літургії під спів молитвослів’їв ченці переміщаються в трапезну (зараз це, як правило, окрема будівля), куштують благословенну їжу, потім на всіх розділяють Богородичну просфору, що залишилася після звершення Літургії. Тож якоїсь принципової несумісності між куштуванням їжі та простором храмової молитви, немає.

В трапезній частині храму влаштовували не тільки святкові застілля для всіх парафіян, а й, наприклад, сільські сходи, на яких вирішували спільні для всіх навколишніх жителів справи.

Обрядова практика Православної Церкви передбачає проведення ритуальних прийомів з їжею, таких як фуршети, сніданки, обіди та вечері. Як правило, такі прийоми проводяться на великі церковні свята, ювілеї та поминальні дні.
Першими на прийом повинні прибувати особи нижчого рангу. Запізнення на прийом без поважної причини є порушенням етикету і може бути розцінене оточуючими як знак неповаги. Також обов’язком особи, яка прибула на прийом, є покинути місце, де відбулася трапеза, останнім, не затримуючись на прийомі.

Гості, які прибувають на прийом, щоб привітати духовенство, повинні отримати благословення від священнослужителів у порядку старшинства.

За обідні столи сідають, починаючи з особи, яка має найвищий сан. Не дозволяється сідати за обідній стіл, коли за ним немає почесного гостя.
За найпрестижнішим столом сидить найстарший за віком єпископ у єпископській хіротонії. Праворуч і ліворуч від єпископа сидить найвищий сан Української Православної Церкви. Члени Священного Синоду, митрополити, архієпископи, протосинкели, ігумени, протодиякони, священики та диякони.
Якщо на прийом запрошені представники світської влади, то найважливішим з них надається місце праворуч від єпископа, який є найстаршим за хіротонією. У цьому випадку духовенство і світські представники по черзі сідають за стіл.
При розсадженні за П-подібним столом почесним вважається стіл, який утворює верхню частину літери “П”. У цьому випадку почесних гостей саджають тільки з зовнішньої сторони столу. Це пов’язано з тим, що не прийнято саджати когось навпроти найстаршого за хіротонією єпископа.
Якщо гості сидять за кількома окремими столами, то той, хто сидить за головним столом, повинен стояти обличчям до інших столів. Наприклад, єпископ і священик не можуть сидіти за одним столом.

Наприклад, єпископ і священик не можуть сидіти за одним столом. Наприклад, єпископ і священик не можуть сидіти за одним столом. Якщо запрошений гість запізнюється на трапезу, вибачтесь: “Нехай на трапезі будуть ангели! “, помолитися за всіх і сісти за вільний стіл або за стіл, благословенний настоятелем.
Церковна трапеза завжди починається зі спільної молитви. Якщо серед учасників трапези є гості неправославного віросповідання або атеїсти, вони зобов’язані дотримуватися в цей момент побожної тиші з поваги до решти присутніх.

Споживання їжі і спиртних напоїв повинно бути помірним”.
Неприпустимо розмовляти з набитим ротом або їсти під час виголошення тосту. Неприпустимо спиратися ліктями на край столу, з’їдати відразу багато їжі з однієї тарілки, запивати напої, ходити зі своєю тарілкою під час фуршету або їсти зі своєї тарілки одночасно.
Правила етикету вимагають, щоб люди були уважними до своїх сусідів і співтрапезників, але за столом не прийнято проявляти дружелюбність.
Під час їжі не прийнято голосно розмовляти або поводитися неналежним чином. Жінкам слід уникати брючних костюмів і надмірно коротких спідниць, як і під час богослужіння. Не прийнято виходити з-за столу до закінчення трапези.

На церковних прийомах дозволяється виголошувати тости протягом усієї трапези. Коли гості виголошують тости за присутніх, прийнято закінчувати словами “Многая літа!” або оплесками. Після цього всі присутні співають “Ура!” тричі.
Якщо трапеза влаштовується на честь іменинника, то запрошені гості виголошують духовні побажання і тости на його адресу, а також дарують подарунки – ікони, духовні книги, церковне начиння, солодощі та квіти.
Заключний тост прийому зазвичай виголошує старший священнослужитель, дякуючи запрошеним гостям, організаторам вечері та тим, хто працював на кухні, за участь у церковному святі. Цей тост є також своєрідним сигналом до закінчення трапези.

Трапеза завершується молитвою подяки Богові!

  • вигідна ціна – дерево має невелику вагу і легко піддається обробці. Це виключає витрати на організацію масивного фундаменту. Використання ефективних технологій скорочує терміни будівництва. Прийнявши рішення довірити зведення об’єкта нашій компанії, ви заручилися підтримкою професійних збирачів. Наші майстри мають великий досвід успішно виконаних завдань і високу кваліфікацію;
  • сучасний дизайн – це відмінна риса проектів трапезних зі зрубу. Вони добре виглядають на лоні природи. Наші фахівці уважно вивчать ділянку передбачуваного будівництва, оцінять її особливості. Ми зведемо об’єкт, який прикрасить навколишній ландшафт.
    Довговічність і міцність конструкції. Процедура обробки наділяє деревину довговічністю і високою міцністю.  Загальний час служби досягає 100 років. Ми використовуємо міцну і правильно підготовлену деревину – карпатську смереку. Наші клієнти отримують виключно якісні об’єкти;
  • унікальний зовнішній вигляд – церковні трапезні з дерева приваблюють клієнтів натуральністю та особливим мікрокліматом. Це зумовлено здатністю матеріалу дихати. Готові будівлі мають цікавий і самобутній вигляд. Вони адаптовані для реалізації складних кулінарних процесів із використанням великої кількості спеціалізованого обладнання.
    Ви можете замовити будівництво трапезної з оциліндрованої колоди, “дикий” зруб, профільованого та клеєного бруса місткістю від 30 до 200 осіб і більше (сучасна трапезна із кількома залами). Зв’яжіться з нами й отримайте індивідуальні умови виконання замовлення. Ми можемо приступити до реалізації поставлених завдань на будь-якому етапі – від проектування до реалізації інтер’єрних рішень.

Побудуємо для вас трапезну та каплицю
при храмі

Комплексні рішення при будівництві релігійних споруд

СКІЛЬКИ КОШТУЄ ПОБУДУВАТИ ЦЕРКВУ З ДЕРЕВА?

Ціна дерев’яної церкви або каплиці залежить від комплетації послуг та технології будівництва.

ПОСЛУГИ З БУДІВНИЦТВА ЦЕРКВИ:

ВИДИ РОБІТ ПІД ДАХПІД КЛЮЧ
Геодезія, геологія
Проектування
Монтаж стін
Утеплювач міжвінцевий
Монтаж балок перекриття
Стропильна (кроквяна) система
Покрівля з монтажем
Вогнебіозахист
Антисептична обробка матеріалу
Торцовка стін та отворів
Гідробар'єр
Підготовка штроб під електропроводку𐄂
Шліфовка стін𐄂
Зовнішні та внутрішні лакофарбові роботи та матеріали𐄂
Вхідні та міжкімнатні двері зі встановленням𐄂
Вікна зі встановленням𐄂
Паробар'єр𐄂
Утеплювач𐄂
Монтаж основних інженерних комунікацій (електроживлення, водопостачання, водовідведення, опалення, вентиляція)𐄂
Фундамент𐄂
Логістика𐄂𐄂

ТЕХНОЛОГІЇ БУДІВНИЦТВА ХРАМІВ

01.

Дерев'яні церкви з клеєного бруса

Володіє багатьма перевагами з точки зору міцності, герметичності і теплоізоляційних властивостей, але є менш екологічно чистою в порівнянні з профільної деревиною

02.

Дикий зруб - храми з колоди ручної рубки

«Дикий» зруб є першою технологією будівництва храмів з дерева – без єдиного цвяха, а споруди збреглись до наших часів

03.

Дерев'яні храми з профільованого бруса

Оброблені колоди з прямокутним поперечним перерізом і широкими поздовжніми пазами. Ідеальний вибір для цілорічної експлуатації

04.

Дерев'яні церкви з циліндричної колоди

Модернізована технологія з обробленої колоди

ЯК ПОБУДУВАТИ ЦЕРКВУ?

Добротний зруб для храму робиться з відбірного, високогірного карпатського лісу. Найчастіше використовується деревина смереки або модрини, що гарантує будівлі довговічність і ефектний зовнішній вигляд.

Зруб церкви може мати різне планування і бути:

  • багатокупольним – цей варіант передбачає наявність дев’яти і більше глав різного розміру. Виглядає такий Храм надзвичайно ефектно, але його зведення вимагає ретельно опрацьованого проекту;
  • однокупольним  – найпоширенішим варіантом однокупольного Храму є шатрова церква, що об’єднує три зруби під одним великим куполом.

Що ж стосується глав (куполів), то вони можуть бути різної форми:

  • у вигляді цибулини – такі трапляються найчастіше і відрізняються тим, що їхній діаметр у середній частині більший за основу, а висота перевищує ширину;
  • шоломоподібні – вони нагадують куполи-цибулини, але є ширшими в основі;
  • шатрові – вони мають величний вигляд, а встановлюють їх найчастіше на церкви з трьох зрубів, об’єднаних у єдиний ансамбль;
  • сферичні – купол такої форми зазвичай перекриває центральну частину церкви і доповнюється невеликою “цибулиною”, а інколи й башточкою;
  • “парасольки” – вони в православних храмах трапляються не так часто і характеризуються наявністю “ребер”, які розходяться від центру купола до основи.

Під час будівництва дерев’яної церкви (релігійної споруди) потрібно обов’язково враховувати кількість парафіян, і вибирати проект зрубу, який зможе вмістити потрібну кількість людей.

Плануєте будівництво дерев'яного храму або каплиці?

Отримайте безкоштовну консультацію

Етапи будівництва дерев'яної церкви

Будівництво дерев’яного храму є достатньо розвинутою тематикою в Україні. Пов’язано це з максимальною зручністю у процесі будівництва та абсолютною екологічною чистотою даного матеріалу. Оптимальним варіантом для будівництва дерев’яної церкви вважається профільований брус, клеєний брус, циліндрична колода, рублена колода. 

Зведення дерев’яних храмів – справа відповідальна, яка потребує певних навичок та суворого дотримання етапів будівництва.

Важливо! Будівництвом релігійних споруд з дерева повинні займатися фахівці, які знають усі нюанси та технологічні особливості будівництва споруд із дерева.

Від того, наскільки грамотно виконуватиметься кожен етап, залежить надійність усієї конструкції та відповідність стандартам якості, що забезпечують комфортні умови для проживання.

ВИБІР ПРОЕКТУ МАЙБУТНЬОГО ДЕРЕВ'ЯНОГО ХРАМУ

Основним етапом будівництва дерев’яної церкви, монастиря або каплиці є розробка проекту, який включає:

  • Архітектурний розділ
  • Конструктивний розділ
  • Інженерний розділ

Якщо ви приділяєте увагу якості та довговічності майбутнього житла, що відповідає всім необхідним вимогам, то для створення проекту будівлі слід звернутися до професіоналів.

проект церкви
проект храм
проект храм
проект церква
проект храм
проект храм

Замовляючи проектування дерев’яної релігійної споруди в нашій компанії, ви маєте можливість:

  • знайти для себе відповідне типове рішення в нашому каталозі;
  • взяти за основу типовий проект, але доповнити його змінами;
  • реалізувати власний проект майбутнього будинку за вашими ескізами.

Фундамент для церкви

Фундамент – це основа будь-якої церкви, тому на даному етапі слід врахувати:

  • тип фундаменту, який підбирається залежно від особливостей ґрунту;
  • рівень ґрунтових вод;
  • глибину замерзання ґрунту;
  • поверховість будови.

Будь-яка неврахована деталь, під час зведення фундаменту для церкви, може призвести до усадки дерев’яного храму, внаслідок чого утворюються тріщини, щілини між колодами, перекоси у дверях. Тому слід ретельно вивчити геологічну обстановку на ділянці.

фундамент

Зведення стін церкви

стіни

Коли фундамент готовий, завозяться необхідні матеріали для зведення стін будови. Далі укладається гідроізоляційний шар та збирається зруб будинку. Стіни складають таким чином, щоб вінці скріплювалися один з одним. Укладанню першого вінця слід приділити особливу увагу і не поспішати, оскільки якість виконаної роботи визначає, наскільки рівно стоятимуть стіни будинку.

Між вінцями встановлюється прокладка із лляного джуту. У разі застосування деревини природної вологості бруси з’єднуються нагелями або їхньою сучасною альтернативою — пружиною вузол «СИЛА», яка компенсує всі зміни вологості та постійно притягує колоди одна до одної.

Монтаж даху та куполів церкви

Облаштування покрівлі є одним із важливих етапів роботи, на які варто звернути особливу увагу.

Від якості проведення покрівельних робіт залежатиме подальша безпека та довговічність всієї будівлі.

Зведення даху починається зі складання кроквяної системи, установки крокв та з’єднання їх між собою. Така конструкція має назву ферма. Крокви повинні бути з деревини першого сорту, тому що від їхньої міцності залежить довговічність і надійність всього даху. Вони встановлюються на опори, якими є стіни або розпуски, з’єднуючись між собою під коньком даху.

покрівля

ЗАМОВИТИ КУПОЛ ХРАМУ

Про деякі питання під час будівництва церкви потрібно подбати заздалегідь. Це насамперед купол та іконостас.

У більшості Храмів, що будуються зараз, купол має вигляд “золотого”. Золото на куполах використовується в особливих випадках, оскільки це дуже дорого. Зараз є не менш красивий і надійний замінник – це нітрид титану. Виглядає таке покриття нічим не гірше за золото, але коштує значно дешевше (приблизно в 10 разів).

Купол виконується зі сталевих пластин з нержавіючої сталі з нітрид титановим напиленням. Сам каркас купола зібраний з деревини, фанери, металу, або зроблений зі склопластику. Коштує склопластиковий купол не дорожче, але практичніше звичайного.

покрівля

Щоб уникнути прогину крокв під вагою обрешітки, покрівлі та снігу їх додатково з’єднують горизонтальним ригелем, врубаючи в півдерева і закріплюючи скобами. Якщо ширина між опорами перевищує 7 м, кроквяну ферму посилюють вертикальною балкою, що з’єднує коник і ригель. Також конструкцію можна посилити вертикальними підкосами. Для поздовжньої фіксації крокв їх пов’язують між собою прогоном.

На кроквяну систему наносять решетування, для подальшого укладання покрівлі. Обрешітка кладеться різним кроком в залежності від покрівельного матеріалу суцільно, і у розрядовку. Складається з дощок не нижче 2-го сорту, які мають бути рівними та сухими. Суцільне решетування використовується в основному під рулонні матеріали, бітумну черепицю, азбестоцементні листи. Розряджена – під сталеву покрівлю «клік фальц», керамічну черепицю, металочерепицю. Обрешітка завжди укладається знизу нагору.

Інженерні комунікації в ХРАМІ

Будь-який сучасний храм або каплиця складається не тільки з фундаменту, стін та даху. Вона повинна включати сукупність засобів і рішень, що забезпечують довговічність, безпеку і комфорт. Необхідним елементом кожної будівлі є її інженерні системи.

Для того, щоб релігійна споруда забезпечувала вам належний рівень комфорту, потрібні сучасні інженерні комунікації:

тепла підлога

ОЗДОБЛЕННЯ ДЕРЕВ'ЯНОЇ ЦЕРКВИ

оздоблення бруса, шліфовка

Добірні матеріали та дуже професійна бригада теслярів оздоблювальників — ось що необхідне для успішної реалізації Ваших планів з внутрішнього оздоблення.

Монтаж та встановлення різних деталей та елементів оздоблення: підвіконня на вікна, сходи, декоративні куточки та планки – все вимагає уважності та копіткого відношення. Важлива деталь – забезпечити правильний підбір матеріалу. Використання правильного матеріалу та вмілих рук будівельників-оздоблювальників лежать в основі якості та тривалого терміну служби інтер’єру церкви.

Інженери та виконроби нашої компанії під час візиту на об’єкти проконсультують Вас про застосування різних матеріалів для робіт з чистового оздоблення Вашого дерев’яної церкви.

Допоможемо якісно спланувати будівництво релігійних споруд

Отримайте безкоштовну консультацію

ЦІКАВО ЗНАТИ

Стародавні кам’яні собори і класичні дерев’яні церкви – унікальні споруди, зведення яких розпочалося ще в X столітті після прийняття християнства, вражають майстерністю і мистецтвом умільців, які їх створили. Храми, що простояли кілька століть і існують донині багато в чому завдяки реставрації, не тільки дають можливість познайомитися з різними школами зодчества, а й продовжують уособлювати своїм виглядом силу і міць православ’я.

У різні історичні періоди переважали окремі архітектурні напрямки, для кожного з яких були характерні свої форми і зовнішнє оформлення. Але незалежно від того, в якому стилі велося будівництво храму, будь-який з них містив у собі щось від попереднього і майбутнього.

До поширених типів культових споруд належать:

  • хрестово-купольні храми у візантійському стилі, що міцно вкоренилися на православному Сході і з’явилися після хрещення Київської Русі. Прямокутні в плані, вони могли бути як скромно оформленими, так і такими, що вражають уяву своєю пишністю. Їхньою характерною особливістю є пірамідальна композиція, де головна роль відводиться центральному куполу, високо піднятому на барабані;
  • шатрові та багатошатрові храми, що з’явилися в XV-XVI століттях і мають практично однакову основу – восьмерик на четверику. Не мають аналогів у європейській архітектурі. Покрівля храмів (облицювання шатрів і глав) могла виконуватися лемешем з осики, що надавало їм особливої ошатності;
  • ярусні храми, що характеризуються наростанням восьмериків або четвериків, які поступово зменшуються в розмірах. Як і шатрові споруди, могли виконуватися з каменю або дерева, і рясніти зовнішнім декором;
  • храми-ротонди епохи класицизму та бароко, круглі в основі, що дісталися у спадок від античності. Символ вічності, вони сміливо можуть називатися дорогоцінними перлинами серед збережених будівель XVIII-XIX століть. Відтворення та реставрація храмів цього типу особливо важлива з огляду на їхню нечисленність;

  • храми-кораблі, які почали будувати в XVII столітті. Кубічні споруди, з’єднані з дзвіницею прямокутною будівлею. Образ корабля, на якому можна вирушити в плавання житейським морем, є символом порятунку віруючих;

  • храми “іже під дзвони” або “під дзвоном”, що зводяться з XV століття. Ажурні стовпоподібні або пірамідальні будови, де ярус дзвону розташований під главою, над основним об’ємом;

  • клітські храми, невеликі прості споруди з однією маленькою главкою і двосхилим дахом, які згодом розвивалися і отримували все більш складні форми. Найпізніші з відомих будівель датуються початком XVIII століття.

  • Константинопольський Патріархат
  • Олександрійський Патріархат
  • Антіохійський Патріархат
  • Єрусалимський Патріархат
  • Українська Православна Церква
  • Сербський Патріархат
  • Румунський Патріархат
  • Болгарський Патріархат
  • Грузинський Патріархат
  • Кіпрська Православна Церква
  • Грецька Православна Церква
  • Польська Православна Церква
  • Албанська Православна Церква
  • Чехословацька Православна Церква
  • Православна Церква Америки

Також існують автономні Церкви з різним ступенем самостійності:

  • Синайська Православна Церква ІП
  • Фінська Православна Церква КП
  • Японська Православна Церква МП
  • Китайська Православна Церква МП
  • Охридська архієпископія СП

Замовляючи у нас будівництво дерев’яної церкви, каплиці, дзвінниці або трапезної у повній комплектації, ви отримуєте весь спектр послуг – починаючи з фундаменту та закінчуючи внутрішнім та зовнішнім оздобленням на відміну від зведення під усадку – коробка під дах.

Будівництво під усадку відбувається з деревини природної вологості, а “під ключ” із сушеної в камерах.

При замовленні дерев’яної церкви ви отримуєте повністю укомплектовану “під ключ” і готову до експлуатації релігійну споруду.

Якщо замовити будівництво під усадку, то зведення буде виконано в два етапи. Спочатку збирається коробка з бруса природної вологості. Оздоблення виконується після закінчення усадки, яка займає до 12 місяців.

КОРИСНА ІНФОРМАЦІЯ
image_спеціаліст з екологічного будівництва

Микола

Спеціаліст з еко будівництва

FAQ
FAQ 35%
Онлайн консультація
Онлайн консультація 65%

Ознайомтеся з відповідями на запитання, щодо будівництва, які нам частенько задають. Якщо Ви все таки не отримали відповіді на ваше запитання, звертайтесь, спробую бути корисним.