ЗОНУВАННЯ БУДИНКУ

Функціональне зонування – це ключовий етап архітектурного проєктування, що передбачає логічне та ергономічне розподілення внутрішнього простору будівлі на окремі зони відповідно до їхнього призначення. Основною метою є максимізація комфорту, приватності та ефективності використання приміщень. Традиційно виділяють три основні зони: денну (громадську), нічну (приватну) та технічну (господарську).

Денна зона об’єднує приміщення для активного проведення часу та спілкування: вітальня, кухня, їдальня, кабінет, гостьові кімнати. Для цієї зони характерна відкритість, природне освітлення та доступність. Часто використовується концепція ‘відкритого планування’ (open-space), що створює відчуття простору та сприяє соціальній взаємодії. Однак, навіть у відкритих просторах, слід передбачати візуальне або акустичне розділення, наприклад, за допомогою меблів, пересувних перегородок або різнорівневих підлог.

Нічна зона призначена для відпочинку та сну, що вимагає максимальної приватності, тиші та затишку. Вона включає спальні, дитячі кімнати, ванні кімнати та гардеробні. Розміщення цієї зони зазвичай передбачає її віддаленість від вхідних груп та інших джерел шуму. Оптимальним є орієнтація спалень на схід або північ для уникнення надмірного перегріву влітку та забезпечення рівномірного розсіяного світла. Важливо забезпечити високі показники акустичної ізоляції стін та перекриттів.

Технічна зона охоплює всі приміщення, необхідні для обслуговування будинку: котельня, пральня, комора, гараж, інженерні шахти. Ці приміщення вимагають особливих умов експлуатації, дотримання норм безпеки та, як правило, знаходяться у відокремленій частині будинку або в підвальних/цокольних поверхах. Для котелень, наприклад, існують суворі вимоги ДБН В.2.5-20:2018 ‘Газопостачання’ щодо об’єму приміщення, вентиляції та вогнестійкості огороджувальних конструкцій.

Правильне зонування дозволяє не тільки оптимізувати потоки руху всередині будинку, але й істотно підвищити енергоефективність, оскільки різні зони можуть мати різні температурні режими та вимоги до вентиляції. Це є основою для подальшого архітектурного проєктування, що гармонійно поєднує естетику та функціональність.

Building Information Modeling (BIM) є не просто програмним забезпеченням, а цілісною методологією створення та управління інформацією про будівництво, яка кардинально змінює підхід до функціонального зонування. Замість традиційних 2D-креслень, BIM дозволяє створювати віртуальну 3D-модель об’єкта, що містить повний спектр даних – від геометричних параметрів до характеристик матеріалів та інженерних систем.

У контексті зонування, BIM надає безпрецедентні можливості для:

• Візуалізації: Архітектори та замовники можуть віртуально ‘прогулятися’ по майбутньому будинку, оцінити простір, взаємодію зон та інсоляцію на різних етапах проєктування. Це дозволяє оперативно виявляти та коригувати недоліки до початку будівельних робіт.
• Аналізу просторових конфліктів (Clash Detection): BIM-модель автоматично виявляє конфлікти між різними інженерними системами (опалення, вентиляція, водопостачання, електрика), а також між ними та архітектурно-конструктивними елементами. Це критично важливо для технічної зони, де пролягає безліч комунікацій, і дозволяє оптимізувати їх розміщення, не порушуючи функціональність або доступність.
• Розрахунків та оптимізації: Завдяки BIM можна точно розрахувати площі, об’єми, інсоляцію, а також провести енергетичний аудит для кожної зони. Це дозволяє оптимізувати розташування вікон, товщину стін, теплоізоляцію відповідно до вимог ДБН В.2.6-31:2016 ‘Теплова ізоляція будівель’, забезпечуючи оптимальний мікроклімат та мінімізуючи теплові втрати у кожній функціональній зоні.
• Управління змінами: Будь-які зміни в моделі автоматично оновлюються у всіх пов’язаних кресленнях та звітах, що мінімізує помилки та прискорює процес внесення коректив, особливо при переплануванні зон.

Використання BIM-технологій дозволяє проєктувальникам більш глибоко інтегрувати вимоги до функціонального зонування, враховуючи не тільки естетику, але й інженерну ефективність, акустичний комфорт та довговічність будівлі. Це особливо актуально для складних проєктів, де взаємодія між денною, нічною та технічною зонами вимагає ретельного планування та координації.

Стіни є основними фізичними елементами, що визначають межі функціональних зон у будинку. Їхня конструкція та матеріали безпосередньо впливають на акустичний комфорт, теплотехнічні характеристики, вогнестійкість та загальну міцність будівлі. Вибір типу стін залежить від призначення зони, вимог до приватності та бюджету проєкту.

Для розділення нічної та денної зон, а також для міжкімнатних перегородок у нічній зоні, критично важлива висока звукоізоляція. Тут перевага надається багатошаровим конструкціям, так званим ‘маса-пружина-маса’ системам. Це можуть бути:

• Стіни з повнотілої цегли або керамічних блоків: Завдяки високій масі вони добре поглинають звукові хвилі. Для покращення ізоляції можна використовувати штукатурку або гіпсокартонні системи з повітряним прошарком та звукопоглинаючими матеріалами.
• Багатошарові гіпсокартонні перегородки: Складаються з металевого каркаса, заповненого мінеральною ватою, та обшитого декількома шарами гіпсокартонних плит. Важливо, щоб шари гіпсокартону з обох боків не були жорстко з’єднані між собою, а також використовувались акустичні профілі для каркаса. Завдяки цій конструкції можна досягти індексів ізоляції повітряного шуму Rw до 55 дБ і вище.
• CLT-панелі: Це багатошарові клеєні дерев’яні панелі, які завдяки своїй масивності та щільності мають добрі акустичні характеристики. Залежно від товщини та кількості шарів, їхній індекс Rw може сягати 40-50 дБ. Для покращення акустики CLT-стіни можуть бути додатково облицьовані гіпсокартоном з ізоляцією.

Для технічних зон, таких як котельні або пральні, крім звукоізоляції, важлива вогнестійкість. Стіни цих приміщень повинні відповідати вимогам ДБН В.1.1-7:2016 ‘Пожежна безпека об’єктів будівництва’ та мати відповідний клас вогнестійкості (наприклад, REI 60 або REI 120). Це досягається використанням бетону, повнотілої цегли або спеціальних вогнестійких гіпсокартонних систем. Також слід враховувати підвищену вологість у пральнях, застосовуючи вологостійкі матеріали для стін.

Вибір матеріалів для стін, що розмежовують зони, є комплексним завданням, яке вимагає врахування не тільки архітектурних рішень, але й інженерних вимог та будівельних норм. Правильно спроєктовані стіни – це запорука довговічності та комфорту вашого будинку.

Забезпечення належної акустичної ізоляції є однією з найважливіших умов комфортного проживання, особливо при розмежуванні денної та нічної зон. Згідно з ДБН В.1.1-31:2013 ‘Захист від шуму’, існують чіткі вимоги до індексів ізоляції повітряного шуму (Rw) для різних типів огороджувальних конструкцій.

Для міжкімнатних перегородок, що відокремлюють спальні від віталень або кухонь, рекомендований індекс ізоляції повітряного шуму Rw має бути не менше 43-47 дБ. Для стін, що розділяють житлові кімнати від технічних приміщень з підвищеним рівнем шуму (наприклад, котельні або машинні відділення ліфтів), цей показник може сягати 50-55 дБ. Це гарантує, що розмови, звуки телевізора або побутових приладів не турбуватимуть мешканців у зонах відпочинку.

Основні технічні рішення для підвищення акустичної ізоляції стін:

• Принцип ‘маса-пружина-маса’: Цей підхід є найбільш ефективним. Він передбачає створення двох масивних шарів (наприклад, гіпсокартонних плит або цегли), розділених повітряним прошарком, заповненим звукопоглинаючим матеріалом (мінеральна вата, акустичні мати). ‘Пружиною’ виступає звукоізоляційний матеріал, що гасить вібрації та звукові хвилі, не дозволяючи їм передаватися з одного шару на інший.
• Матеріали з високою щільністю: Повнотіла цегла, бетонні блоки, важкий залізобетон мають високу масу, що покращує звукоізоляцію. Проте, їхня ефективність може бути підвищена за рахунок додаткових звукоізоляційних шарів.
• Гіпсокартонні перегородки: При правильному монтажі, з використанням двох або трьох шарів гіпсокартону з кожного боку та мінеральної вати всередині профілю, можна досягти Rw до 55 дБ. Важливо використовувати незалежні каркаси або спеціальні віброізолюючі кріплення.
• Ущільнення швів та стиків: Навіть найефективніша конструкція втрачає свої властивості, якщо не ущільнені всі шви та отвори (для розеток, вимикачів, комунікацій). Використання акустичних герметиків та прокладок є обов’язковим для уникнення ‘звукових мостів’.

Таблиця 1: Мінімальні індекси ізоляції повітряного шуму за ДБН В.1.1-31:2013 для житлових будинків:

Дотримання цих нормативів та використання перевірених технічних рішень дозволить створити будинок з високим рівнем акустичного комфорту, де кожна зона виконуватиме свої функції без взаємного впливу шуму. Більше про це можна дізнатися на сторінці про шумоізоляцію.

Процес інтеграції функціонального зонування у проєкт будинку вимагає системного підходу, починаючи від концепції до детального опрацювання. Це не одноразове рішення, а серія послідовних кроків, які гарантують ефективний та комфортний простір.

1. Аналіз потреб та способу життя: Перш за все, необхідно ретельно вивчити потреби майбутніх мешканців. Скільки осіб проживатиме? Які їхні звички, хобі, робочий графік? Чи є потреба у домашньому офісі, спортивному залі, майстерні? Відповіді на ці питання визначать площі та взаємозв’язки між денною, нічною та технічною зонами.
2. Вибір ділянки та орієнтація: Врахування сторін світу, рози вітрів та рельєфу ділянки впливає на розташування зон. Наприклад, спальні краще орієнтувати на схід або північний схід, щоб уникнути перегріву вдень, тоді як вітальню – на південь чи захід для максимального використання сонячного світла.
3. Розробка концепції зонування: На цьому етапі створюються схематичні плани з розподілом на основні функціональні блоки. Це дозволяє визначити оптимальні зв’язки між зонами, мінімізувати перетини потоків руху та забезпечити необхідну приватність. Вхідні групи, наприклад, повинні ефективно відокремлювати денну зону від зовнішнього середовища.
4. Детальне BIM-проєктування: Після затвердження концепції, починається розробка детальної 3D-моделі будинку в BIM-середовищі. Тут відбувається точне розміщення стін, перегородок, дверних та віконних прорізів. Важливо віртуально моделювати акустичні характеристики стін, теплові мости та інсоляцію, щоб забезпечити відповідність ДБН. За допомогою BIM легко контролювати розташування інженерних комунікацій, запобігаючи конфліктам у технічних зонах.
5. Вибір матеріалів та конструкцій: Для кожної зони обираються матеріали, які відповідають її функціональним вимогам. Для стін між денною та нічною зонами – матеріали з високою звукоізоляцією (наприклад, багатошарові гіпсокартонні системи з мінеральною ватою або масивні стіни з бруса). Для технічних приміщень – вогнестійкі та вологостійкі матеріали.
6. Інтеграція інженерних систем: Системи опалення, вентиляції, кондиціонування, електропостачання та водопостачання повинні бути спроєктовані з урахуванням специфіки кожної зони. Наприклад, для нічної зони може бути потрібен більш точний контроль температури та низький рівень шуму від вентиляції.
7. Аудит та корекція: На завершальному етапі проєктування проводиться фінальний аудит на відповідність усім нормам та потребам замовника. Виявлені недоліки оперативно коригуються в BIM-моделі.

Дотримання цих кроків забезпечує створення функціонального та комфортного будинку, де кожна зона виконує своє призначення максимально ефективно.

Технічні приміщення є життєво важливими для функціонування сучасного будинку, однак часто їхнє зонування недооцінюється. До цієї категорії входять котельні, електрощитові, водомірні вузли, системи вентиляції з рекуперацією, пральні, комори, гаражі та інші підсобні приміщення. Правильне планування технічної зони забезпечує не лише ефективність експлуатації, але й безпеку мешканців, а також довговічність інженерних систем.

Ключові принципи зонування технічних приміщень:

• Віддаленість від житлових зон: Завдяки потенційному шуму, вібраціям або запахам, технічні приміщення слід максимально віддаляти від нічних та денних зон. Оптимальним є розміщення в підвалі, цокольному поверсі, прибудові або окремому блоці.
• Доступність для обслуговування: Всі технічні вузли та агрегати повинні мати вільний доступ для регулярного обслуговування та ремонту. Це включає достатні проходи, зручне розташування обладнання та освітлення.
• Вентиляція: Більшість технічних приміщень вимагають ефективної припливно-витяжної вентиляції. Згідно з ДБН В.2.5-67:2013 ‘Опалення, вентиляція та кондиціонування’, для котелень, наприклад, передбачається триразовий повітрообмін на годину, а для пралень – підвищений повітрообмін для видалення вологи.
• Вогнестійкість: Стіни та двері котелень, електрощитових повинні відповідати високим класам вогнестійкості (наприклад, REI 60) відповідно до ДБН В.1.1-7:2016 ‘Пожежна безпека об’єктів будівництва’. Для таких приміщень можуть вимагатися вогнезахисні двері та негорючі матеріали оздоблення.
• Шумоізоляція: Генератори, насоси, вентиляційні установки можуть бути джерелами значного шуму. Стіни, що відокремлюють ці приміщення, повинні мати підвищений індекс акустичної ізоляції (Rw > 50 дБ), згідно з ДБН В.1.1-31:2013.
• Гідроізоляція: Пральні та котельні, де можливі протікання, повинні мати надійну гідроізоляцію підлоги та стін на певну висоту, а також трапи для відведення води.

Специфіка українських норм: Українські будівельні норми (ДБН) чітко регламентують вимоги до технічних приміщень. Наприклад, для газових котелень існують жорсткі обмеження щодо об’єму приміщення, наявності вікна для відведення вибухової хвилі, матеріалів стін і підлоги, а також розташування димоходів. Ігнорування цих норм може призвести до неможливості введення будинку в експлуатацію або до виникнення небезпечних ситуацій. Тому, проєктуючи технічні зони, необхідно посилатися на актуальні версії ДБН та консультуватися з кваліфікованими інженерами.

Інтеграція принципів енергоефективності та оптимізації мікроклімату в процесі зонування будинку є ключовою для створення сучасного, комфортного та економічного житла. Різні функціональні зони мають різні потреби в температурі, вологості та вентиляції, і грамотний підхід до їхнього проєктування дозволяє суттєво зменшити експлуатаційні витрати.

Термічне зонування: Це розподілення будинку на окремі температурні зони, кожна з яких може підтримувати свій оптимальний температурний режим. Наприклад, для нічної зони (спальні) може бути достатньо +18…+20°C, тоді як для денної (вітальня) – +20…+22°C, а для технічної (комора, гараж) – +5…+10°C. Це досягається за рахунок:

• Незалежних систем опалення/кондиціонування: Використання зонних термостатів, систем ‘розумний будинок’, або окремих контурів опалення для кожної зони.
• Ефективної теплоізоляції: Стіни, що розділяють зони з різними температурними режимами, повинні мати достатню теплоізоляцію. Хоча внутрішні стіни зазвичай не вимагають такого високого рівня теплового опору, як зовнішні, мінімізація теплових втрат між сильно контрастними зонами (наприклад, опалювана житлова зона та неопалюваний гараж) є критично важливою. Згідно з ДБН В.2.6-31:2016, зовнішні огороджувальні конструкції житлових будинків в Україні повинні мати опір теплопередачі R не менше 3.3 м²·К/Вт. Цей принцип поширюється і на внутрішні стіни, якщо вони розділяють значно відмінні температурні режими.
• Оптимізації віконних прорізів: Розташування та розмір вікон впливають на теплові втрати та надходження сонячної енергії. Для північних сторін перевагу віддають меншим вікнам, для південних – більшим, з обов’язковим сонцезахистом влітку.

Вентиляційне зонування: Різні зони потребують різного повітрообміну. Денна зона (особливо кухня) та технічна зона (пральня, котельня) потребують інтенсивнішої вентиляції для видалення забруднень, запахів та надлишкової вологи. Нічна зона, навпаки, вимагає тихої та помірної вентиляції для підтримки свіжого повітря без протягів.

Сучасні системи припливно-витяжної вентиляції з рекуперацією тепла (згідно з DIN 1946-6) дозволяють регулювати повітрообмін для кожної зони окремо, передаючи тепло від витяжного повітря припливному, що суттєво економить енергію. Інтеграція цих систем у систему ‘розумний будинок’ дозволяє автоматизувати управління мікрокліматом, адаптуючи його до поточних потреб мешканців та зовнішніх умов, що сприяє створенню будинку класу ZEB (Zero Energy Building).

Навіть при ретельному плануванні, проєктувальники та забудовники можуть зіткнутися з типовими помилками у зонуванні, які негативно впливають на комфорт та функціональність будинку. Уникнення цих помилок є критично важливим для створення гармонійного простору, що відповідає потребам мешканців.

Типові помилки:

• Недостатня акустична ізоляція: Одна з найпоширеніших проблем. Розміщення спальні поруч з вітальнею без належної звукоізоляції стін призводить до постійного шуму. Важливо пам’ятати, що згідно ДБН В.1.1-31:2013, мінімальний індекс ізоляції повітряного шуму між житловими кімнатами має бути 43 дБ. Ігнорування ‘звукових мостів’ через розетки, вентиляційні канали також знижує ефективність ізоляції.
• Порушення функціональних зв’язків: Наприклад, розміщення кухні далеко від входу або їдальні, або пральні на першому поверсі, тоді як спальні знаходяться на другому. Це створює незручні ‘маршрути’ та збільшує час на побутові справи. Оптимально, щоб технічні приміщення були зручно розташовані відносно тих зон, які вони обслуговують.
• Неправильна орієнтація по сторонах світу: Розміщення спалень на західній стороні може призвести до перегріву влітку, тоді як віталень на північній – до недостатнього природного освітлення. Це впливає на комфорт та енергоспоживання.
• Відсутність буферних зон: Між сильно контрастними за функцією зонами (наприклад, гараж і житлова кімната) варто передбачати буферні приміщення (коридор, комора), які допомагають уникнути прямої передачі шуму, запахів або холоду.
• Ігнорування масштабу та пропорцій: Занадто великі або занадто малі кімнати для їхньої функції. Наприклад, величезна спальня при маленькій вітальні або навпаки. Це порушує баланс та ергономіку простору.

Забезпечення функціонального потоку: Щоб уникнути цих помилок, необхідно ретельно планувати ‘потоки’ всередині будинку. Розрізняють:

• Громадський потік: Від входу до вітальні, кухні, їдальні. Має бути прямим та зручним.
• Приватний потік: Від денних зон до спалень, ванних кімнат. Повинен бути максимально відокремленим.
• Господарський потік: Від входу до кухні (для занесення продуктів), від технічних приміщень до зовнішнього світу (для обслуговування).

Використання BIM-проєктування дозволяє віртуально аналізувати ці потоки та коригувати планування на ранніх стадіях, забезпечуючи оптимальне функціональне зонування та уникнення більшості проблем ще до початку будівництва.