ЯК ПЕРЕВІРИТИ УШП ПІСЛЯ МОНТАЖУ

Після завершення процесу заливки бетонної суміші та її первинного затвердіння, що зазвичай займає від 7 до 14 днів для набору початкової міцності (згідно з ДСТУ Б В.2.7-176:2008 ‘Будівельні матеріали. Суміші бетонні готові. Технічні умови’ для досягнення 70% проєктної міцності), першим етапом є ретельний візуальний огляд поверхні та геометричний контроль плити УШП. Цей етап критично важливий для виявлення видимих дефектів, які можуть вплинути на несучу здатність та подальшу експлуатацію.

Ключові параметри візуального огляду включають: відсутність значних тріщин. Допустимими вважаються поверхневі тріщини усадки шириною до 0.3 мм, які не проникають вглиб конструкції. Ширші тріщини або ті, що мають ознаки розвитку, вимагають детального обстеження та, можливо, інженерного втручання. Також важливо оцінити рівномірність кольору поверхні, що може свідчити про якість ущільнення бетону та відсутність надмірної вологи.

Геометричний контроль здійснюється за допомогою професійного нівеліра, лазерного далекоміра або тахеометра. Основні показники, що підлягають перевірці, це: допуски по площинності та горизонтальності. Згідно з ДБН В.2.6-98:2009 ‘Бетонні та залізобетонні конструкції. Основні положення’ (або відповідні чинні нормативи), відхилення від горизонтальності поверхні плити не повинно перевищувати ±15 мм на довжину 10 м. Максимальні перепади висот на 2-метровій рейці зазвичай не повинні перевищувати 5 мм. Також перевіряється дотримання проєктних розмірів плити по довжині та ширині, а також прямих кутів між сторонами. Допуски на лінійні розміри можуть становити ±20 мм для довжин до 10 м, а для кутових розмірів – відхилення від 90° не більше ніж на ±15 кутових секунд. Ці параметри визначають правильність подальшого монтажу стін і забезпечують рівномірний розподіл навантажень. Відхилення можуть вимагати дороговартісного вирівнювання або навіть коригування проєктних рішень.

Окремої уваги заслуговує перевірка країв плити та формування виступів (ростверків) під зовнішні стіни, якщо вони передбачені проєктом. Вони повинні бути чіткими, без значних відколів та відповідати геометрії, вказаній у робочій документації. Будь-які значні відхилення або дефекти необхідно фіксувати, документувати фото- або відеоматеріалами та аналізувати їхній вплив на загальну цілісність конструкції. Детальніше про типи фундаментів можна дізнатися у відповідному розділі.

Критичним етапом після монтажу УШП є контроль міцності бетону, оскільки саме цей параметр визначає несучу здатність фундаменту та його довговічність. Затвердіння бетону – це складний фізико-хімічний процес, який триває протягом усього терміну експлуатації, але основний набір міцності відбувається протягом перших 28 днів за нормальних умов (температура +20°C та відносна вологість 95-100%).

Для визначення класу міцності бетону (наприклад, С20/25, що означає мінімальну міцність 20 МПа на стиск) застосовують неруйнівні методи контролю, що не пошкоджують конструкцію. Найбільш поширеними є склерометричний метод (визначення міцності за відскоком) та ультразвуковий метод. Склерометр (наприклад, молоток Кашкарова або Шмідта) дозволяє швидко отримати орієнтовні значення поверхневої міцності. Згідно з ДСТУ Б В.2.7-224:2009 ‘Визначення міцності бетону неруйнівними методами’, для отримання достовірних результатів необхідно провести серію вимірювань (не менше 10 точок на площі 0.5-1 м²) та усереднити їх.

Ультразвуковий метод, що базується на вимірюванні швидкості проходження ультразвукових хвиль через бетон, є більш точним і дозволяє оцінити міцність як поверхневих, так і внутрішніх шарів бетону. Портативні ультразвукові прилади, такі як УКС-МГ4, надають дані про динамічний модуль пружності, який корелює з міцністю. При цьому важливо мати калібрувальні графіки, отримані для конкретного типу бетону, що використовувався. Для УШП, яка працює в умовах значних навантажень та перепадів температур, мінімальний клас міцності бетону С20/25 є стандартом для житлових будинків, а для об’єктів з підвищеними вимогами – С25/30 або вище.

Якщо є сумніви щодо якості бетону, можуть бути застосовані руйнівні методи, такі як відбір кернів з плити та їх випробування в лабораторії на пресі. Проте це є крайнім заходом через пошкодження конструкції. Важливо також перевірити наявність актів про якість бетонної суміші від постачальника (сертифікат відповідності), в яких вказано клас, марку, рухливість та склад бетону. Дізнатися більше про бетон та його властивості можна тут.

Крім міцності, необхідно оцінити умови затвердіння бетону. Після заливки плита повинна бути захищена від швидкого висихання (особливо в спекотну погоду) та від надмірного зволоження (дощем). Бетон слід регулярно зволожувати або накривати плівкою, щоб забезпечити оптимальну гідратацію цементу. Недотримання цих умов може призвести до утворення мікротріщин та зниження проєктної міцності.

Утеплена шведська плита не просто фундамент, а ключовий елемент енергоефективного будинку, що інтегрує теплоізоляцію. Відповідно, перевірка теплоізоляційного контуру та його ефективності є однією з найважливіших після монтажу. Основний ізоляційний матеріал УШП — це екструдований пінополістирол (ЕППС), що має високий опір теплопередачі (R-value) та низький коефіцієнт теплопровідності (λ), зазвичай у межах 0.029-0.034 Вт/(м·К).

Первинний етап перевірки – візуальний огляд ЕППС перед заливкою бетону. Однак після заливки важливо переконатися у відсутності пошкоджень або просідань, які могли виникнути під час бетонних робіт. Хоча прямий візуальний доступ до всього контуру вже неможливий, непрямі ознаки, такі як нерівномірне затвердіння бетону або аномалії поверхні, можуть вказувати на проблеми з ізоляцією. ЕППС повинен бути укладений без щілин та ‘містків холоду’, а його товщина (зазвичай 200-300 мм в два шари) має відповідати проєктній документації, забезпечуючи мінімальний опір теплопередачі R ≥ 5.0 м²·К/Вт для житлових будинків в Україні (згідно з ДБН В.2.6-31:2016 ‘Теплова ізоляція будівель’). Це відповідає U-фактору (коефіцієнту теплопередачі) на рівні 0.2 Вт/(м²·К) або нижче.

Для об’єктивної оцінки теплотехнічних характеристик застосовують тепловізійний контроль. Цей метод дозволяє візуалізувати розподіл температур на поверхні плити та виявити ‘холодні плями’, що свідчать про містки холоду або дефекти теплоізоляції. Тепловізійне обстеження найбільш ефективно проводити в опалювальний період або після запуску системи ‘тепла підлога’, коли є значна різниця температур між внутрішньою та зовнішньою стороною плити. За допомогою високоточних тепловізорів, таких як FLIR або Testo, можна виявити ділянки з підвищеними тепловтратами, які можуть бути спричинені недостатньою товщиною ЕППС, негерметичними стиками або пошкодженнями ізоляційного шару. Наприклад, різниця температур на поверхні плити понад 2-3°C може вказувати на локальні проблеми.

Особливу увагу слід звернути на примикання плити до цоколя та зовнішніх стін, де часто виникають теплові мости. Проєктні рішення для УШП зазвичай передбачають комплексне утеплення цих вузлів, включаючи вертикальну ізоляцію. Перевірка цих вузлів тепловізором підтвердить або спростує їхню ефективність. Загальна повітронепроникність фундаменту також є важливим показником, адже холодний повітря може проникати через негерметичні з’єднання. Хоча УШП сама по собі має високу повітронепроникність, перевірка з’єднань з іншими елементами будівлі є обов’язковою. Дотримання цих норм дозволить досягти розрахункового рівня енергоефективності будівлі, що є однією з головних переваг УШП.

Утеплена шведська плита є не лише фундаментом, але й інтегрованою платформою для інженерних систем, головною з яких є водяна тепла підлога. Тому після монтажу УШП критично важливо провести ретельну функціональну перевірку всіх вбудованих комунікацій. Цей етап запобігає прихованим дефектам, виявлення яких після завершення будівництва може бути надзвичайно складним і витратним.

Першочергова увага приділяється системі водяної теплої підлоги. Перед заливкою бетону всі контури повинні бути опресовані, тобто заповнені водою під тиском (зазвичай 4-6 бар, що перевищує робочий тиск у 1.5-2 рази) та витримані під цим тиском мінімум 24 години. Манометр не повинен показувати падіння тиску. Після затвердіння плити, необхідно повторно провести цю перевірку, а потім здійснити пробний запуск системи опалення. Під час пробного запуску перевіряється: рівномірність нагріву поверхні плити (за допомогою тепловізора або безконтактного термометра), відсутність витоків у колекторному вузлі та місцях підключення, а також правильність роботи циркуляційного насосу. Згідно з ДБН В.2.5-39:2008 ‘Теплові мережі. Проєктування’, параметри системи повинні відповідати розрахунковим значенням щодо температури та тиску теплоносія.

Наступний етап – перевірка системи каналізації. Хоча магістралі каналізації, як правило, прокладаються з мінімальним заглибленням у плиту або проходять крізь неї у гільзах, їхня герметичність та ухили є ключовими. Ухили каналізаційних труб повинні відповідати нормам ДБН В.2.5-64:2012 ‘Внутрішній водопровід та каналізація’ – для труб Ø50 мм мінімум 0.02 (2 см на метр), для труб Ø100 мм мінімум 0.008 (0.8 см на метр). Для перевірки герметичності здійснюється гідравлічне випробування: всі випуски тимчасово заглушуються, і система заповнюється водою до рівня верхнього випуску. Рівень води повинен залишатися незмінним протягом певного часу (наприклад, 30 хвилин). Візуальний огляд проходів труб крізь плиту також важливий, щоб уникнути пошкодження гідроізоляції фундаменту. Для забезпечення належного функціонування внутрішніх інженерних систем та їх інтеграції з будинком, рекомендуємо ознайомитись із детальним описом вентиляційних систем, адже вони є невід’ємною частиною енергоефективного будівництва.

Водопровідні труби, якщо вони проходять у плиті, також підлягають опресовуванню за аналогією з теплою підлогою. Зазвичай робочий тиск водопроводу 2-4 бар, тому випробувальний тиск має бути 6-8 бар. Електричні комунікації та кабелі заземлення, що вбудовані в плиту, перевіряються на цілісність та відсутність коротких замикань за допомогою мультиметра. Перевіряється опір ізоляції кабелів (мегомметром) та ефективність системи заземлення згідно з вимогами ПУЕ. Важливо, щоб усі комунікації були прокладені у захисних гільзах або гофрованих трубах для можливості їх ремонту або заміни в майбутньому.

Ефективна дренажна система та правильно виконана відмостка є ключовими елементами для довговічності та стабільності будь-якого фундаменту, включаючи УШП, особливо в умовах українського клімату з його сезонними коливаннями рівня ґрунтових вод та опадів. Хоча ці елементи не є частиною самої плити, їхня належна функціональність безпосередньо впливає на її захист від надмірної вологи та морозного пучіння ґрунту.

Перевірка дренажної системи починається з оцінки її проєктування та відповідності реалізації. Дренажні труби (перфоровані, у фільтраційній оболонці, загорнуті у геотекстиль) повинні бути прокладені з необхідним ухилом – мінімум 2-5 мм на погонний метр (ДБН В.2.5-74:2013 ‘Каналізація. Зовнішні мережі та споруди’). Це забезпечує самопливне відведення води до дренажного колодязя або іншої точки скидання. Глибина залягання дренажу має бути нижчою за рівень підошви фундаменту або за рівень промерзання ґрунту, що є особливо важливим для запобігання впливу морозного пучіння на бічні поверхні УШП.

Функціональна перевірка дренажу полягає у тестовому заливі води в систему через ревізійні колодязі. Велика кількість води (наприклад, з пожежного гідранта або декількох водопровідних кранів) імітує інтенсивні опади. Необхідно простежити, як швидко вода відводиться, і чи не відбувається її застоювання в колодязях або на ділянці. Також, у дренажному колодязі має бути встановлений насос (якщо це передбачено проєктом) для примусового відкачування води, і його працездатність необхідно перевірити.

Відмостка – це горизонтальне покриття по периметру будівлі, що захищає фундамент від поверхневих вод. Вона повинна мати нахил від будинку (зазвичай 2-5% або 2-5 см на метр ширини) для ефективного відведення води. Ширина відмостки зазвичай становить мінімум 0.8-1.0 м, а також перевищує винесення карниза даху мінімум на 200 мм. Матеріали для відмостки можуть бути різними (бетон, бруківка на піщано-гравійній подушці), але головне – її водонепроникність та цілісність. Дізнатися більше про ефективні дренажні рішення можна за посиланням.

Перевірка відмостки включає візуальний огляд на предмет тріщин, просідань або нерівностей, які можуть призвести до накопичення води біля фундаменту. Особлива увага приділяється примиканням відмостки до цоколя будівлі. Це з’єднання повинно бути герметичним, часто із застосуванням деформаційних швів, заповнених еластичним герметиком, щоб запобігти проникненню води. Недоліки дренажної системи або відмостки можуть призвести до перезволоження ґрунту під плитою, збільшення гідростатичного тиску, а в холодний період – до морозного пучіння, що може негативно вплинути на структурну цілісність УШП.

Фінальний, але не менш важливий етап перевірки УШП після монтажу – це комплексний аудит відповідності виконаних робіт проєктній та виконавчій документації. Цей процес дозволяє переконатися, що всі технічні рішення, матеріали та технології, закладені на етапі проєктування, були коректно реалізовані на будівельному майданчику. Відхилення від проєкту можуть мати серйозні наслідки для несучої здатності, енергоефективності та довговічності всієї будівлі.

Аудит розпочинається зі збору та систематизації всієї проєктної документації: робочих креслень фундаменту (архітектурні та конструктивні рішення), розділів інженерних мереж (опалення, водопостачання, каналізація, електрика), специфікацій матеріалів, технічних завдань та кошторисної документації. Паралельно збирається виконавча документація, яка відображає фактичний хід робіт: акти прихованих робіт (наприклад, акти на укладання теплоізоляції, монтаж труб теплої підлоги, армування), журнали бетонних робіт (із зазначенням дати заливки, марки бетону, температури повітря), сертифікати відповідності на використані матеріали (бетон, ЕППС, арматура, труби). Наприклад, для бетону обов’язковою є наявність паспорта якості, що підтверджує клас міцності (наприклад, C20/25) та інші характеристики.

Основні аспекти перевірки включають: звірку фактичної геометрії та розмірів плити (отриманих на етапі геометричного контролю) з проєктними; відповідність використаних матеріалів специфікаціям (марка бетону, щільність та товщина ЕППС, діаметр та крок арматури, тип та діаметр труб інженерних систем). Наприклад, якщо проєкт передбачав арматуру класу АIII Ø12 мм з кроком 200 мм, то це має бути підтверджено актами прихованих робіт та фотофіксацією до заливки бетону. Відхилення можуть вимагати інженерного розрахунку та обґрунтування їх допустимості або розробки коригувальних заходів. Проєкти будинків з клеєного брусу, які часто використовують УШП, також мають відповідні вимоги до документації.

Особлива увага приділяється вузлам, які мають вирішальне значення для функціональності УШП: це вузли введення комунікацій, примикання до вертикальних елементів (якщо такі є), а також якість деформаційних швів, якщо вони передбачені. Кожен із цих вузлів повинен бути виконаний згідно з деталізованими кресленнями. Будь-які зміни, внесені під час будівництва, повинні бути відображені у виконавчій документації та погоджені з проєктантом. Відсутність або неповний комплект виконавчої документації є серйозним недоліком, який ускладнює подальшу експлуатацію та може призвести до проблем під час гарантійного обслуговування. Якісний аудит гарантує, що УШП є надійною основою для подальшого будівництва та відповідає всім стандартам.

Комплексне тестування УШП після її монтажу вимагає системного підходу та поетапної реалізації, щоб забезпечити об’єктивну оцінку якості та відповідності нормативним вимогам України. Цей гайд представляє послідовність дій для здійснення ефективної перевірки, що поєднує візуальні, інструментальні та документальні методи контролю.

Крок 1: Підготовчий етап (Документальний контроль)
Збір та аналіз усієї проєктної документації (АР, КР, ОВ, ВК, ЕО), специфікацій матеріалів, кошторисів, технічних умов. Перевірка наявності сертифікатів якості на бетон (клас міцності С20/25 або вище), ЕППС (товщина, щільність), арматуру, труби теплої підлоги (наприклад, PEX-a з кисневим бар’єром). Ознайомлення з актами прихованих робіт, що підтверджують правильність монтажу арматури, теплоізоляції та комунікацій до заливки бетону. Згідно ДБН А.3.1-5:2016 ‘Організація будівельного виробництва’ вся виконавча документація має бути оформлена належним чином.

Крок 2: Візуальний та геометричний контроль плити
Після набору бетоном не менше 70% проєктної міцності (зазвичай через 7-14 днів):
a. Візуальний огляд: Поверхня УШП повинна бути рівною, без значних тріщин (допустимі поверхневі усадочні до 0.3 мм). Перевірка наявності раковин, сколів, каверн, що перевищують нормативи (ДСТУ Б В.2.7-108:2001).
b. Геометричний контроль: За допомогою лазерного нівеліра або тахеометра виміряти: горизонтальність (відхилення не більше ±15 мм на 10 м), площинність (перепад висот на 2-метровій рейці до 5 мм), лінійні розміри (відхилення до ±20 мм), прямі кути. Ці параметри критичні для подальшого монтажу стін.

Крок 3: Контроль міцності бетону
Застосування неруйнівних методів: склерометричний (молоток Шмідта) та/або ультразвуковий (УКС-МГ4). Проведення серії вимірювань (мін. 10 на ділянці 0.5-1 м²), усереднення результатів та порівняння з проєктним класом бетону (С20/25). При наявності значних відхилень (>15%) або сумнівів – відбір кернів для лабораторних випробувань.

Крок 4: Перевірка теплоізоляційного контуру
Хоча ЕППС вже прихований, його якість оцінюється непрямими методами. Тепловізійне обстеження рекомендується проводити після запуску системи опалення або в холодний період для виявлення ‘містків холоду’ або дефектів утеплення. Температурні аномалії >2-3°C можуть свідчити про проблеми. Перевірка товщини ЕППС за проєктом (наприклад, 200 мм) та забезпечення U-фактора <0.2 Вт/(м²·К).

Крок 5: Функціональна перевірка інженерних комунікацій
a. Тепла підлога: Повторне опресовування контурів (4-6 бар, 24 год.), візуальний огляд колекторного вузла на витоки. Пробний запуск системи опалення – перевірка рівномірності нагріву.
b. Каналізація: Заглушення випусків, заповнення водою, витримка 30 хв. Рівень води не повинен падати. Перевірка ухилів (0.02 для Ø50, 0.008 для Ø100).
c. Водопровід: Опресовування під тиском 6-8 бар. Візуальний контроль на витоки.
d. Електрика: Перевірка цілісності кабелів, опору ізоляції та ефективності заземлення.

Крок 6: Перевірка дренажної системи та відмостки
a. Дренаж: Тестовий залив води у ревізійні колодязі, контроль швидкості відведення води. Перевірка ухилів труб (2-5 мм/м).
b. Відмостка: Візуальний огляд на тріщини, просідання. Перевірка нахилу від будинку (2-5%) та герметичності примикання до цоколя. Належна перевірка CLT панелей під час їх монтажу також є важливою для загальної стабільності будівлі.

Дотримання цього алгоритму забезпечить всебічну оцінку якості УШП та підтвердить її готовність до подальших етапів будівництва та довгострокової експлуатації.

Монтаж утепленою шведською плитою (УШП) є технологічно складним процесом, що вимагає високої кваліфікації та суворого дотримання проєктної документації. На жаль, типові помилки можуть виникати на різних етапах, що в кінцевому підсумку впливає на експлуатаційні характеристики та довговічність фундаменту. Знання цих помилок та методів їх виявлення після монтажу є критично важливим для будівельників та замовників.

Помилка 1: Недостатнє ущільнення ґрунтової основи та підсипки. Якщо ґрунтова основа або шари піщано-щебеневої підсипки недостатньо ущільнені, це може призвести до осідання плити в майбутньому, появи тріщин або нерівномірного розподілу навантажень. Виявлення: Геометричний контроль може показати нерівності поверхні плити, але більш глибоке осідання виявиться лише з часом. Усунення на цьому етапі може бути надзвичайно дорогим, часто вимагаючи ін’єкційного зміцнення ґрунту.

Помилка 2: Неправильне укладання теплоізоляції (ЕППС). Щілини між плитами ЕППС, недостатня товщина ізоляції або її пошкодження під час заливки бетону. Наслідок – ‘містки холоду’, що значно знижують енергоефективність УШП. Виявлення: Тепловізійне обстеження після запуску опалення дозволить чітко ідентифікувати зони з аномальними тепловтратами. Фотофіксація до заливки є основним доказом правильного укладання ЕППС.

Помилка 3: Некоректне армування. Неправильний крок арматури, недостатня кількість шарів, використання арматури не того діаметру або класу, відсутність захисного шару бетону для арматури. Це знижує несучу здатність плити та її стійкість до розтягуючих навантажень. Виявлення: Ця помилка найскладніше виявляється після заливки. Лише ретельний документальний контроль (акти прихованих робіт, фотофіксація) та, в крайніх випадках, просвічування бетону радіографічним методом або відбір кернів дозволять це підтвердити.

Помилка 4: Пошкодження або неправильний монтаж інженерних комунікацій. Труби теплої підлоги можуть бути пошкоджені, неправильно закріплені, мати вигини або негерметичні з’єднання. Аналогічні проблеми можуть виникнути з трубами водопостачання та каналізації. Виявлення: Опресовування та пробний запуск систем є обов’язковими. Нерівномірний нагрів поверхні УШП може вказувати на проблеми з контурами теплої підлоги. Протоколи випробувань мають бути зафіксовані. ДБН В.2.5-67:2013 ‘Опалення, вентиляція та кондиціонування’ та ДБН В.2.5-64:2012 ‘Внутрішній водопровід та каналізація’ встановлюють жорсткі вимоги до монтажу та випробувань цих систем.

Помилка 5: Неправильний догляд за бетоном під час затвердіння. Швидке висихання бетону (без зволоження або укриття), вплив низьких температур. Наслідок – тріщини усадки, зниження міцності, нерівномірне затвердіння. Виявлення: Візуальний огляд поверхні, склерометричні вимірювання, які можуть показати значні відмінності в міцності по площі плити. Ретельне ведення журналу бетонних робіт із зазначенням погодних умов та заходів по догляду за бетоном може допомогти запобігти цим помилкам. Розуміння цих помилок та застосування ефективних методів їх виявлення забезпечує якість та довговічність УШП.

Після успішного монтажу та проведення всіх необхідних перевірок Утеплена шведська плита переходить у фазу очікування подальших будівельних робіт. Цей період вимагає особливого захисту фундаменту та ретельної підготовки його поверхні для укладання фінішних покриттів, а також монтажу стінових конструкцій. Правильні дії на цьому етапі забезпечать довговічність плити та якість кінцевого результату.

Насамперед, УШП необхідно захистити від механічних пошкоджень та несприятливих погодних умов. Хоча бетон вже набрав значну міцність, випадкові удари важкими інструментами, падіння будівельного сміття або тривалий вплив агресивних хімічних речовин можуть призвести до пошкодження поверхні. Рекомендується накрити плиту міцною захисною плівкою (наприклад, поліетиленовою щільністю 200 мкм і більше) або тимчасовим покриттям з дощок чи фанери, особливо в зонах інтенсивного пересування будівельників та техніки. Це також допоможе зберегти оптимальний вологостійкий режим бетону та запобігти його пересушуванню або надмірному зволоженню в разі дощів.

Підготовка поверхні УШП до укладання фінішних покриттів є критично важливим етапом. Завдяки високій якості заливки та контролю, поверхня УШП зазвичай має високу рівність і не потребує значного вирівнювання. Проте перед укладанням будь-якого покриття (плитка, ламінат, паркет) необхідно: очистити поверхню від пилу, бруду, залишків будівельних матеріалів та інших забруднень. Використання промислового пилососа є обов’язковим. Далі слід перевірити рівність поверхні ще раз за допомогою довгої рейки (2-3 м) та рівня. Допустимі нерівності зазвичай не повинні перевищувати 2-3 мм на 2 метри. Якщо виявлені дрібні дефекти або нерівності, їх слід усунути за допомогою самовирівнювальних сумішей.

Особливу увагу слід приділити вологістю бетону перед укладанням фінішних покриттів. Надмірна вологість може призвести до деформації дерев’яних покриттів (паркет, ламінат) або відшарування інших матеріалів. Вимірювання вологості проводиться спеціальними вологомірами, а допустимий рівень залежить від типу покриття (зазвичай не більше 3-4% для деревини). При необхідності, перед укладанням покриття застосовують спеціальні ґрунтовки або пароізоляційні мембрани. Перед початком будівництва будь-яких споруд, включаючи будинки в стилі Барнхаус, необхідно забезпечити ретельну підготовку фундаменту.

Щодо підготовки до монтажу стінових конструкцій, необхідно перевірити горизонтальність та розмітку по периметру плити. Зазвичай перші ряди стін (цегла, блоки) укладаються на гідроізоляційний шар, що захищає їх від капілярного підняття вологи з бетону. Для дерев’яних каркасних або брусових стін цей шар є обов’язковим. Точна розмітка забезпечує правильне положення стін та відповідність проєктній геометрії всієї будівлі. Дотримання цих рекомендацій допоможе уникнути проблем на подальших етапах та забезпечить високу якість будівництва.