ПЛАНУВАННЯ КОМУНІКАЦІЙ ПЕРЕД ЗАЛИВКОЮ ФУНДАМЕНТУ

Інтегроване проєктування комунікацій у фундаменті передбачає не просто прокладання труб та кабелів, а їхню гармонійну інтеграцію у загальну структурну та інженерну концепцію будівлі. Це особливо актуально для монолітних фундаментів, таких як УШП або стрічкові фундаменти з монолітною плитою перекриття. Принцип полягає у завчасному врахуванні усіх інженерних мереж – водопроводу, каналізації, електрики, опалення (зокрема, систем ‘тепла підлога’), вентиляції та низьковольтних мереж – ще на стадії архітектурного та конструктивного проєктування. Метою є мінімізація штроблення, свердління та інших деструктивних втручань у готові фундаментні конструкції, що може послабити їхню несучу здатність або порушити гідроізоляційний контур. Важливою складовою є точне визначення точок вводу та виводу, маршрутів прокладання, діаметрів труб та перерізів кабелів, а також забезпечення доступу для обслуговування.

Основні принципи включають: централізоване розташування технічних приміщень для спрощення розводки, мінімізацію перетинів різних комунікацій, використання захисних гільз та рукавів у місцях проходу через конструкції, а також врахування теплового розширення матеріалів. Наприклад, для каналізаційних труб, що проходять під фундаментною плитою, необхідно передбачити не тільки достатній ухил (згідно ДБН В.2.5-75:2013, мінімальний ухил для труб D50 мм становить 0,02, для D100 мм – 0,008), але й захист від механічних пошкоджень та впливу агресивних ґрунтів. Усі комунікації повинні бути прокладені з урахуванням майбутнього навантаження на фундамент, щоб уникнути їхньої деформації або руйнування. Використання BIM-моделювання на цьому етапі значно підвищує точність і дозволяє уникнути колізій.

Такий підхід забезпечує не тільки економію ресурсів та часу на етапі будівництва, але й значно спрощує подальшу експлуатацію та ремонтні роботи. Завчасне проєктування також дозволяє врахувати вимоги щодо енергоефективності, інтегруючи, наприклад, елементи рекуперації тепла або системи ‘розумного будинку’ вже на ранніх стадіях. Комплексне проєктування є основою для створення високотехнологічної та довговічної будівлі, де кожна інженерна мережа функціонує з максимальною ефективністю та надійністю.

Утеплена Шведська Плита (УШП) є одним з найбільш прогресивних типів монолітних фундаментів, який об’єднує в собі функції основи, утеплювача та носія інженерних комунікацій. Це ідеальне рішення для інтегрованого планування, оскільки більшість комунікацій прокладаються безпосередньо у підготовчій та бетонній частині плити. Основна особливість УШП полягає у створенні багатошарового ‘пирога’ з ефективною теплоізоляцією (екструдований пінополістирол — ЕППС, мінімум 200 мм згідно ДБН В.2.6-31:2021) під і по периметру плити, що забезпечує мінімальні тепловтрати через ґрунт. У цей ‘пиріг’ інтегруються водопровідні, каналізаційні труби, електричні кабелі, а також контури системи ‘тепла підлога’.

Для каналізації та водопостачання використовуються труби з високою механічною міцністю (наприклад, поліпропіленові або ПВХ для каналізації, PEX або мідні для водопроводу), які укладаються на піщану подушку з необхідним ухилом, дотримуючись мінімальних радіусів вигину. Важливо забезпечити ревізійні люки та вентиляційні стояки для каналізаційних систем. Електричні кабелі та низьковольтні мережі прокладаються у гофрованих трубах або спеціальних кабель-каналах, що забезпечує їхній захист від механічних пошкоджень та вологи, а також дозволяє замінити кабель без руйнування плити. Місця виходу кабелів з плити повинні бути герметично закладені. Контури теплої підлоги (зазвичай PEX-труби D16-20 мм) укладаються на утеплювач із кроком 100-300 мм, залежно від теплового розрахунку, і фіксуються до арматурної сітки перед заливкою бетону.

Ключовими етапами є: точне розмічування всіх комунікацій на підготовленій ділянці, їх надійне кріплення, тестування під тиском водопровідних та опалювальних систем перед заливкою, а також фото- та відеофіксація розташування всіх мереж. Це виключає ризики пошкодження під час подальших робіт та забезпечує можливість локалізації проблем у майбутньому. В УШП комунікації стають невід’ємною частиною фундаменту, тому їхнє якісне виконання є запорукою надійності всієї будівлі. Правильний вибір матеріалів та строге дотримання технології монтажу забезпечує термін служби комунікацій, еквівалентний терміну служби самої будівлі.

Проєктування систем водопостачання та каналізації перед заливкою фундаменту вимагає суворого дотримання державних будівельних норм України, зокрема ДБН В.2.5-64:2012 ‘Внутрішній водопровід та каналізація’ та ДБН В.2.5-75:2013 ‘Каналізація. Зовнішні мережі та споруди’. Ці нормативи визначають вимоги до діаметрів труб, ухилів, глибини залягання, матеріалів та методів прокладання.

Для системи каналізації критично важливим є забезпечення відповідних ухилів труб для самопливного відведення стоків. Мінімальний ухил для труб діаметром 50 мм становить 0,02 (2 см на метр довжини), а для труб 100 мм – 0,008 (0,8 см на метр). Відхилення від цих норм може призвести до застоїв, засмічень та неприємних запахів. Всі повороти мають виконуватися з використанням двох відводів по 45° або одного відводу по 90° з ревізією, щоб уникнути різких перепадів та спростити обслуговування. Труби, що проходять під фундаментом, повинні бути жорстко зафіксовані та захищені від можливих деформацій ґрунту або конструкцій. Рекомендується використання спеціальних захисних гільз, що перевищують діаметр основної труби на 15-20 мм, для проходу крізь фундаментні стіни або плиту, з подальшою герметизацією еластичними матеріалами.

Система водопостачання проєктується з урахуванням необхідного напору та об’єму води для всіх точок споживання. Для прокладання під фундаментом зазвичай використовують полімерні труби (PEX, поліетилен високого тиску HDPE) через їхню високу корозійну стійкість, гнучкість та довговічність. Вони повинні бути укладені на стабільну основу, захищені від промерзання (глибина залягання нижче рівня промерзання ґрунту або ефективне утеплення) та механічних пошкоджень. Згідно з ДБН, глибина промерзання для більшості регіонів України становить від 0,8 м до 1,2 м, тому трубопроводи необхідно прокладати нижче цієї позначки або забезпечувати надійне утеплення. Перед заливкою фундаменту необхідно провести гідравлічні випробування всіх систем під тиском, щоб виявити можливі витоки та дефекти монтажу. Це дозволяє усунути недоліки до того, як вони стануть недоступними для ремонту.

Проєктування та монтаж цих систем вимагає високої кваліфікації та точного дотримання технологічних карт, адже будь-яка помилка на цьому етапі може мати довготривалі та дорогі наслідки для всього будинку.

Інтеграція електричних та низьковольтних систем у фундамент перед його заливкою є критично важливим для безпечної та надійної експлуатації будівлі. Основне завдання — забезпечити захист кабелів від механічних пошкоджень, вологи та гризунів, а також уможливити їхню заміну без руйнування несучих конструкцій. Згідно з ПУЕ (Правила улаштування електроустановок) та ДБН В.2.5-23:2010 ‘Проєктування електрообладнання об’єктів цивільного призначення’, всі кабелі, що проходять у ґрунті або монолітних конструкціях, повинні бути захищені. Для цього використовуються спеціальні гільзи або гофровані труби із негорючих матеріалів (ПВХ, ПНД або металеві). Діаметр захисної труби має бути мінімум у 1,5 рази більшим за діаметр кабелю, щоб забезпечити легкість протягування та вентиляцію.

Кабелі електропостачання (220/380 В) прокладаються окремо від низьковольтних мереж (інтернет, телебачення, сигналізація) для уникнення електромагнітних наведень, що можуть призвести до перешкод у роботі чутливого обладнання. Мінімальна відстань між силовими та слаботочними кабелями має становити не менше 100 мм при паралельному прокладанні. У місцях виходу кабелів з фундаменту або плити перекриття необхідно передбачити компенсаційні зазори та надійну герметизацію, використовуючи спеціальні ущільнювачі, щоб запобігти проникненню вологи. Всі прохідні елементи повинні бути надійно зафіксовані до арматурного каркаса перед бетонуванням, щоб уникнути їхнього зміщення під час заливки.

Особливу увагу слід приділити системі заземлення. Контур заземлення часто виконується з використанням металевих штирів або смуг, які забиваються в ґрунт навколо фундаменту та під’єднуються до головної заземлювальної шини. Важливо забезпечити надійний електричний контакт та захист від корозії всіх елементів заземлення. Згідно з нормами, опір заземлювального пристрою не повинен перевищувати 4 Ом для більшості об’єктів. Планування розташування щитової, точок підключення зовнішніх вводів (кабелі, оптоволокно) та внутрішніх розподільчих коробок є першочерговим завданням. Усі ці елементи мають бути чітко відображені у проєктній документації. Необхідно враховувати можливі майбутні розширення системи та передбачати резервні канали для прокладання додаткових кабелів. Цей підхід забезпечує довгострокову функціональність та адаптованість електромереж.

Інтеграція систем опалення та вентиляції у фундамент, особливо у форматі УШП або інших монолітних плит, має значні теплотехнічні та аеродинамічні аспекти. Для системи ‘тепла підлога’, що є найпоширенішим рішенням для такого типу фундаменту, ключовим є правильний розрахунок теплових втрат будівлі та забезпечення рівномірного розподілу тепла. Згідно з ДБН В.2.6-31:2021 ‘Теплова ізоляція будівель’, опір теплопередачі R фундаменту повинен відповідати мінімальним значенням (наприклад, для житлових будинків в Україні R має бути не менше 3,5 м²·К/Вт). Це досягається завдяки шару ЕППС під плитою, який запобігає втратам тепла в ґрунт. Труби теплої підлоги (PEX-a, PERT, D16-20 мм) укладаються безпосередньо в бетонну плиту, що забезпечує акумуляцію тепла та його поступову віддачу.

Важливо точно розрахувати крок укладання труб (від 100 до 300 мм), довжину контурів (зазвичай до 80-100 м) та гідравлічний опір системи, щоб забезпечити оптимальну температуру поверхні підлоги (24-29°C для житлових приміщень). Перед заливкою бетону контури обов’язково тестуються під робочим тиском (зазвичай 6 бар), щоб виключити витоки. Заливка бетону з пластифікаторами та фіброволокном запобігає утворенню тріщин через термічне розширення.

Що стосується вентиляції, то у сучасних енергоефективних будинках часто застосовується припливно-витяжна вентиляція з рекуперацією тепла (ПВВР), де повітропроводи можуть частково проходити під або всередині фундаментної плити. Цей підхід особливо ефективний для канальної геотермальної вентиляції (earth-to-air heat exchanger), де повітря попередньо нагрівається або охолоджується, проходячи через підземні повітроводи. Для таких систем використовуються спеціальні антибактеріальні та герметичні повітропроводи з високою повітронепроникністю (клас D згідно EN 13779), щоб уникнути втрат тиску та конденсату. Комунікації вентиляції, що проходять через фундамент, повинні бути ретельно герметизовані для підтримки високого показника повітронепроникності будівлі (n50-value менше 1,5 ч⁻¹ для енергоефективних будівель). Це не тільки підвищує енергоефективність, але й запобігає проникненню ґрунтових газів, таких як радон, у приміщення.

Комплексний розрахунок та інтеграція цих систем на етапі проєктування дозволяє досягти оптимального мікроклімату та мінімізувати експлуатаційні витрати будівлі.

Дізнайтеся більше про сучасну вентиляцію.

Вологісний режим є одним з ключових факторів, що впливають на довговічність фундаменту та інтегрованих у нього комунікацій. Неналежна гідроізоляція та дренаж можуть призвести до капілярного підняття вологи, утворення конденсату, корозії металевих елементів та зниження теплоізоляційних властивостей матеріалів. Згідно з ДБН В.2.1-10:2018 ‘Основи та фундаменти будівель і споруд’, необхідно передбачати комплекс заходів із захисту фундаментів від ґрунтових вод та атмосферних опадів. Це включає як вертикальну, так і горизонтальну гідроізоляцію.

Горизонтальна гідроізоляція зазвичай виконується шляхом укладання рулонних бітумно-полімерних матеріалів або застосуванням обмазувальної гідроізоляції на бітумній основі під підошвою фундаменту та по його верхній поверхні. Для УШП, де бетонна плита контактує з ґрунтом через шар утеплювача, важлива наявність пароізоляційного шару (наприклад, поліетиленової плівки товщиною не менше 200 мкм) під ЕППС для запобігання проникненню водяної пари з ґрунту. Місця проходу комунікацій через гідроізоляційний контур є потенційними зонами ризику. Тут необхідно використовувати спеціальні герметичні манжети, фланці або еластичні герметики, які зберігають свої властивості при деформаціях і змінах температури.

Дренажна система навколо фундаменту відіграє роль відведення надлишкової ґрунтової та поверхневої води. Це можуть бути пристінні дренажі (перфоровані труби, обсипані щебенем і обмотані геотекстилем), а також поверхневий водовідвід (лотки, дощоприймачі). Особливо важливо це на ділянках з високим рівнем ґрунтових вод або глинистими ґрунтами, які мають низьку водопроникність. Правильно спроєктована дренажна система знижує гідростатичний тиск на фундамент та мінімізує ризик замерзання води в ґрунті навколо комунікацій, що може призвести до їхнього руйнування. Проєктне рішення має враховувати топографію ділянки, склад ґрунтів та середньорічну кількість опадів, щоб забезпечити ефективний збір та відведення води. Застосування сучасних гідроізоляційних матеріалів та технологій, таких як проникаюча гідроізоляція, дозволяє створити надійний захист для всього комплексу фундамент-комунікації.

Навіть при ретельному проєктуванні, етап планування та монтажу комунікацій перед заливкою фундаменту часто супроводжується типовими помилками, які можуть мати серйозні наслідки. Розуміння цих помилок та знання методів їх уникнення є ключовим для забезпечення успішного будівництва.

1. Недостатня координація проєктів: Одна з найпоширеніших помилок — відсутність належної координації між архітектурним, конструктивним та інженерними розділами проєкту. Це може призвести до колізій (наприклад, труба проходить через несучий елемент або в місці, де планується дверний отвір), або до неоптимального розташування комунікацій. Шлях уникнення: Використання BIM-технологій та регулярні міждисциплінарні наради на етапі проєктування. Розробка комплексного проєкту інженерних мереж, який об’єднує всі комунікації в єдину модель.

2. Недооцінка ухилів та глибини залягання: Особливо для самопливної каналізації. Недостатній ухил призводить до застоїв, надмірний — до вимивання гідрозатворів. Недостатня глибина залягання — до промерзання. Шлях уникнення: Строгий контроль ухилів з використанням геодезичного обладнання та дотримання ДБН В.2.5-75:2013 щодо мінімальних ухилів та глибини залягання трубопроводів.

3. Відсутність захисних гільз та рукавів: Прокладання труб та кабелів безпосередньо в бетоні без захисту робить їх вразливими до механічних пошкоджень під час заливки та подальшої експлуатації, а також унеможливлює ремонт або заміну. Шлях уникнення: Обов’язкове використання гофрованих труб, ПВХ-гільз або металевих рукавів у місцях проходу через конструкції, з герметизацією еластичними ущільнювачами.

4. Неякісне тестування систем: Пропущені або неякісні випробування систем водопостачання, опалення та каналізації під тиском до заливки бетону. Шлях уникнення: Проведення гідравлічних випробувань всіх систем з актуванням результатів. Для теплої підлоги — тестування під тиском не менше 6 бар протягом 24 годин.

5. Недостатня фото- та відеофіксація: Після заливки бетону всі комунікації стають прихованими. Відсутність точної документації унеможливлює локалізацію проблем у майбутньому. Шлях уникнення: Детальна фото- та відеофіксація всіх етапів прокладання комунікацій з прив’язкою до існуючих конструкцій або геодезичних міток, створення виконавчих схем з точними розмірами.

6. Ігнорування захисту від вологи: Неналежна гідро- та пароізоляція може призвести до значного погіршення мікроклімату та руйнування матеріалів. Шлях уникнення: Ретельне влаштування багатошарової гідроізоляції, включно з пароізоляцією для УШП, та герметизація всіх прохідних елементів згідно з ДБН.

Уникнення цих помилок вимагає системного підходу, суворого контролю якості та залучення кваліфікованих фахівців на всіх етапах проєктування та будівництва. Це дозволить забезпечити надійність та довговічність інженерних систем будинку.

Детальніше про поширені помилки у будівництві можна дізнатись тут.

Локалізація комунікацій під фундаментною плитою або всередині неї вимагає точного дотримання будівельних норм України (ДБН) та врахування місцевих кліматичних умов, зокрема глибини промерзання ґрунту та рівня ґрунтових вод. Згідно з ДБН В.2.5-64:2012 та ДБН В.2.5-75:2013, усі зовнішні комунікації, що підводяться до будівлі, повинні закладатися нижче нормативної глибини промерзання ґрунту або бути належним чином утеплені. Для більшості регіонів України ця глибина коливається від 0,8 м на Півдні до 1,2 м на Півночі та у гірських районах. Недотримання цієї вимоги призводить до замерзання води в трубах, їхнього руйнування та повного виходу з ладу системи водопостачання або каналізації.

Крім температурного режиму, важливим аспектом є захист комунікацій від механічних навантажень та хімічно агресивних ґрунтів. Труби, що проходять під фундаментом, повинні мати достатню жорсткість (наприклад, SN8 для каналізаційних труб) і бути прокладені на стабільній, добре ущільненій піщаній подушці товщиною не менше 100-150 мм. Це запобігає їхній деформації внаслідок осідання ґрунту або тиску фундаментної плити. Для переходу через фундаментні стіни або плиту обов’язковим є використання гільз з металу або ПВХ, діаметр яких має бути більшим за зовнішній діаметр комунікації на 1-2 розміри. Простір між трубою та гільзою герметизується еластичним матеріалом, що забезпечує водонепроникність та компенсацію деформацій.

Оптимальні рішення для України включають: прокладання водопровідних труб у теплоізольованих гільзах або кабелях обігріву у зонах ризику промерзання; використання двошарових гофрованих труб для захисту електрокабелів від механічних пошкоджень та вологи; застосування ревізійних колодязів на зовнішній каналізаційній мережі для зручності обслуговування. Для будинків з УШП, де значна частина комунікацій прокладається усередині теплоізоляційного ‘пирога’, особливу увагу слід приділяти якості утеплювача (ЕППС) та його здатності витримувати навантаження без деформації. Вибір матеріалів комунікацій також має відповідати умовам експлуатації та терміну служби, передбаченому ДБН (наприклад, для водопроводу термін служби труб — 25-50 років). Комплексний підхід до локалізації, що враховує всі ці фактори, є запорукою безвідмовної роботи інженерних систем протягом всього терміну експлуатації будівлі.

Більше про проєктування будівель.

Вибір сучасних матеріалів та технологій для прихованого прокладання комунікацій перед заливкою фундаменту є визначальним для забезпечення їхньої довговічності, надійності та ремонтопридатності. Сучасний ринок пропонує широкий асортимент рішень, які відповідають найвищим стандартам якості та безпеки, враховуючи специфіку українського клімату та нормативні вимоги.

1. Труби для водопостачання та опалення: Найбільш поширеними є труби з пошитого поліетилену (PEX-a, PEX-b, PEX-c) та багатошарові металопластикові труби (MP). Вони відрізняються високою гнучкістю, стійкістю до корозії, перепадів температур (від -50°C до +95°C) та високого тиску (до 10 бар). PEX-труби ідеальні для систем ‘тепла підлога’ завдяки своїй здатності до ‘пам’яті форми’ та відсутності киснепроникності (PEX-EVOH). З’єднання виконуються методом пресування або за допомогою надвижних гільз, що забезпечує високу герметичність та надійність без використання зварювання. Для зовнішніх вводів часто використовують труби з поліетилену високої щільності (HDPE), які відзначаються високою міцністю та морозостійкістю, з’єднуються електрозварюванням або компресійними фітингами.

2. Труби для каналізації: Для внутрішньої та зовнішньої каналізації широко використовуються ПВХ-труби та поліпропіленові (ПП) труби. Вони легкі, міцні, стійкі до агресивних хімічних речовин та мають гладку внутрішню поверхню, що запобігає відкладенням. Для прокладання під фундаментом застосовують помаранчеві ПВХ-труби підвищеної жорсткості (SN4 або SN8), що витримують значні ґрунтові навантаження. З’єднання труб виконується за допомогою розтрубів з гумовими ущільнювачами, що забезпечує герметичність та компенсацію теплових розширень.

3. Захист електричних кабелів: Для прихованої електропроводки застосовуються гофровані труби з ПВХ, ПНД або металеві труби. ПНД-гофра є гнучкою, міцною та стійкою до вологи, а також має високу стійкість до УФ-випромінювання. Металеві труби (особливо для силових кабелів високої напруги) забезпечують максимальний механічний захист та екран від електромагнітних випромінювань. Важливо, щоб захисні труби мали достатній внутрішній діаметр для вільного протягування та, за необхідності, заміни кабелів, а також були стійкими до вогню, якщо це передбачено нормами. Сучасні кабелі з негорючою ізоляцією (НГ-LS) є обов’язковими для використання в житлових та громадських будівлях, згідно ДБН В.2.5-23:2010.

Використання цих матеріалів у поєднанні з кваліфікованим монтажем та дотриманням технологічних карт гарантує довгий та безпроблемний термін експлуатації всіх інженерних систем.

Дослідіть комплексні інженерні системи.

Етап контролю якості та приймання робіт з прокладання комунікацій є ключовим перед заливкою бетону. Це дозволяє виявити та виправити будь-які недоліки до того, як вони стануть недоступними або їхнє виправлення стане надзвичайно дорогим. Цей процес має бути багатоступеневим і включати візуальний огляд, функціональні випробування та документальну фіксацію.

1. Візуальний контроль: Першим кроком є ретельний візуальний огляд усіх прокладених комунікацій. Перевіряється відповідність розташування труб і кабелів проєктній документації, дотримання ухилів для каналізації, наявність та правильність монтажу захисних гільз, герметичність з’єднань, надійність кріплень та відсутність механічних пошкоджень матеріалів. Особливу увагу слід звернути на місця проходу комунікацій через тепло- та гідроізоляційні шари, а також на коректність укладання арматурної сітки над комунікаціями (якщо передбачено проєктом).

2. Функціональні випробування:

• Водопостачання та опалення: Проводиться гідравлічне випробування систем під тиском. Згідно з ДБН В.2.5-64:2012, внутрішні мережі водопроводу та опалення випробовуються тиском, що перевищує робочий в 1,5 рази, але не менше 10 бар, протягом не менше 30 хвилин. Для системи ‘тепла підлога’ рекомендований тиск випробувань становить 6-8 бар протягом 24 годин. Відсутність падіння тиску свідчить про герметичність системи.
• Каналізація: Перевіряється проливом води під повним наповненням та візуальним контролем відсутності витоків та забезпечення вільного стоку. Усі з’єднання мають бути герметичними, а ухили — відповідати нормам, що виключає застої.
• Електропостачання та низьковольтні мережі: Проводяться вимірювання опору ізоляції кабелів (мегомметром) для виявлення пошкоджень ізоляції. Також перевіряється цілісність проводки та надійність заземлення. Може бути проведено пробне підключення для перевірки наявності сигналу у слаботочних мережах.

3. Документальна фіксація: Результати всіх випробувань та візуальних оглядів фіксуються в актах прихованих робіт. Це обов’язковий документ, що підтверджує якість виконаних робіт та відповідність проєкту. До акту додаються фото- та відеоматеріали, які відображають розташування комунікацій перед заливкою бетону. Це забезпечує юридичний захист та є цінним ресурсом для подальшої експлуатації та можливих ремонтних робіт. Без повного комплекту актів прихованих робіт заливка фундаменту не повинна виконуватися.

Строгий контроль на цьому етапі є гарантією довговічності та безпроблемної експлуатації всіх інженерних систем будинку.

Дізнайтеся більше про високоякісний бетон.