ПОЖЕЖНА БЕЗПЕКА ДЕРЕВ'ЯНОЇ РЕКРЕАЦІЇ

ДБН Б.2.2-12:2019 'Будівлі та споруди закладів відпочинку та туризму' є основним нормативним документом, що регулює вимоги до пожежної безпеки для широкого спектру рекреаційних споруд в Україні. Цей стандарт встановлює не лише загальні принципи проєктування, але й конкретні параметри, такі як ступені вогнестійкості будівель, допустимі площі пожежних відсіків, вимоги до евакуаційних шляхів та виходів, а також до систем протипожежного захисту. Для дерев'яних будівель, що використовуються як котеджі, готельні комплекси або об'єкти для відпочинку та SPA, особливо важливими є положення щодо класу функціональної пожежної небезпеки (Ф3.2, Ф3.4) та відповідного ступеня вогнестійкості, який зазвичай коливається від III до V залежно від поверховості та площі. Наприклад, для одноповерхових будівель з Ф3.2 допускається III ступінь вогнестійкості, що вимагає забезпечення певних меж вогнестійкості для несучих конструкцій, огороджувальних конструкцій та елементів заповнення прорізів. Цей ДБН передбачає обов'язкове застосування систем автоматичної пожежної сигналізації, оповіщення про пожежу та, у деяких випадках, автоматичних систем пожежогасіння. Особливу увагу приділено забезпеченню належного доступу пожежних підрозділів та достатнього водопостачання для пожежогасіння, що для віддалених рекреаційних зон може стати серйозним викликом. Проєктні рішення повинні враховувати швидкість розповсюдження вогню по дерев'яних поверхнях та ефективність застосованих вогнезахисних засобів, згідно з технічними регламентами та європейськими стандартами. Дотримання цих вимог є запорукою безпечної експлуатації рекреаційних об'єктів та захисту життя і здоров'я людей.

Клеєний брус, особливо маркований як GL24h (h-homogenised, однорідний), є одним з найбільш надійних матеріалів для дерев'яного будівництва з точки зору вогнестійкості. Його багатошарова структура та використання високоякісної деревини та клейових систем надають йому передбачувану поведінку при пожежі. На відміну від масивної деревини, клеєний брус обвуглюється з контрольованою швидкістю, що дозволяє зберегти несучу здатність конструкції протягом певного часу. Типова швидкість обвуглювання для хвойних порід становить близько 0.7 мм/хв. Це означає, що за 30 хвилин пожежі глибина обвуглювання складе приблизно 21 мм. Цей 'захисний шар' утворює ізоляцію для внутрішньої, неушкодженої деревини, яка продовжує виконувати несучу функцію. Виходячи з цього принципу, проєктуються перерізи клеєного бруса з урахуванням необхідної межі вогнестійкості (R30, R60, R90), що відповідає вимогам ДБН Б.2.2-12:2019 та EN 13501-2. Для забезпечення класів R60 або R90 часто застосовують збільшення поперечного перерізу бруса або додатковий пасивний захист, такий як гіпсокартонні листи з підвищеною вогнестійкістю, що подовжують час до моменту втрати несучої здатності. Важливим аспектом є також проєктування вогнезахисних вузлів кріплення. Металеві елементи, що мають низьку вогнестійкість, повинні бути відповідним чином захищені, наприклад, замуровані в деревину або покриті вогнезахисними матеріалами. Це забезпечує, що вся конструкція працює як єдине ціле під час пожежі, мінімізуючи ризик обвалення та надаючи час для евакуації та пожежогасіння. Розробка будівель з клеєного бруса вимагає комплексного підходу до інтеграції цих рішень.

CLT (Cross-Laminated Timber) та SLT (Strengthened Laminated Timber) панелі є передовими дерев'яними конструкціями, які демонструють виняткові показники вогнестійкості, що робить їх ідеальним вибором для рекреаційних будівель. Складання панелей з декількох шарів деревини, склеєних взаємно перпендикулярно, забезпечує високу міцність та стабільність. Під час пожежі CLT-панель також утворює шар обвуглювання, подібний до клеєного бруса, але завдяки більшій товщині та багатошаровості, внутрішні шари деревини довше залишаються захищеними. Це дозволяє досягати значних меж вогнестійкості, таких як REI 60, REI 90 і навіть REI 120, без додаткового захисту або з мінімальним ним. Клас REI позначає збереження несучої здатності (R), цілісності (E) та теплоізолювальної здатності (I) протягом зазначеного часу, що є ключовим для забезпечення безпеки евакуації та запобігання поширенню вогню. Для CLT-панелей важливою є детальна інженерна оцінка теплопередачі через панель та поведінка клейових швів при високих температурах, хоча сучасні поліуретанові та меламіно-карбамідні клеї демонструють високу стійкість. Однією з унікальних переваг CLT є можливість створення великих пожежних відсіків з меншою кількістю несучих стін, що дозволяє створювати просторі інтер'єри, характерні для рекреаційних об'єктів. ДБН Б.2.2-12:2019 дозволяє використання таких технологій за умови підтвердження їх вогнестійкості відповідними випробуваннями та сертифікатами згідно з EN 13501-2. Проєктування будівель з CLT вимагає врахування розташування інженерних комунікацій та забезпечення герметичності проходок для запобігання поширенню диму та вогню.

У дерев'яному будівництві, особливо в рекреаційних об'єктах, критично важливим є не лише вибір основного матеріалу, а й правильне проєктування та захист вузлів з'єднань, зокрема металевих елементів та комунікаційних проходок. Металеві кріплення, хоч і є міцними за звичайних умов, швидко втрачають несучу здатність при високих температурах пожежі через їхню високу теплопровідність та низьку температуру плавлення/деформації. Згідно з EN 13501-2, металеві з'єднання повинні бути захищені таким чином, щоб їхня межа вогнестійкості відповідала загальній межі вогнестійкості конструкції. Це досягається шляхом замуровування металевих пластин та болтів всередину дерев'яного перерізу, використання спеціальних вогнезахисних покриттів або облицювання негорючими матеріалами, такими як гіпсоволокнисті плити чи базальтові мати. Наприклад, для досягнення класу R60 для дерев'яної балки з металевими кріпленнями, останні можуть бути покриті двома шарами гіпсокартону товщиною 12.5 мм кожен. Особливу увагу слід приділити проходкам інженерних мереж (електрика, водопостачання, сучасні системи вентиляції) через протипожежні перешкоди. Всі отвори повинні бути герметично заповнені вогнестійкими матеріалами (наприклад, мінеральною ватою, протипожежною піною або спеціальними манжетами), які здатні витримувати високі температури та запобігати поширенню диму та вогню протягом встановленого часу. ДБН Б.2.2-12:2019 вимагає, щоб проходки мали межу вогнестійкості, не нижчу за межу вогнестійкості самої перешкоди. Нехтування цими деталями може стати 'слабкою ланкою' в системі пожежної безпеки, навіть якщо основні конструкції мають високу вогнестійкість.

Пасивний протипожежний захист відіграє ключову роль у підвищенні вогнестійкості дерев'яних конструкцій у рекреаційних будівлях, доповнюючи притаманну деревині здатність до обвуглювання. Цей метод включає застосування спеціальних покриттів та облицювання, які сповільнюють займання деревини та поширюють час її руйнування під впливом вогню. Одним з ефективних засобів є використання вогнезахисних фарб та лаків, які при підвищенні температури спучуються, утворюючи теплоізоляційний шар, що захищає деревину від прямого контакту з вогнем та високими температурами. Такі спучувані (інтумесцентні) покриття можуть забезпечити додаткові 30-60 хвилин вогнестійкості (наприклад, EI30 або EI60), що є критично важливим для евакуації людей. Інший ефективний метод – це облицювання дерев'яних поверхонь негорючими або важкогорючими матеріалами. До них належать гіпсокартонні листи (ГКЛ) з підвищеною вогнестійкістю (ГКЛВ), гіпсоволокнисті листи (ГВЛ), магнезитові плити, а також базальтові мати. Ці матеріали не лише захищають деревину від вогню, але й запобігають поширенню полум'я по поверхні. Наприклад, два шари ГКЛВ товщиною 12.5 мм кожен можуть забезпечити межу вогнестійкості REI 60 для дерев'яної стіни або перекриття. ДБН Б.2.2-12:2019 дозволяє застосування таких рішень за умови наявності відповідних сертифікатів та протоколів випробувань. Важливо враховувати правильність монтажу цих матеріалів, забезпечення герметичності швів та вузлів, щоб уникнути утворення шляхів для поширення вогню та диму. Проєкт повинен чітко визначати тип та товщину захисного матеріалу, а також технологію його застосування.

Поряд з пасивним захистом, системи активного протипожежного захисту відіграють незамінну роль у забезпеченні безпеки дерев'яних рекреаційних будівель. Вони включають засоби для своєчасного виявлення пожежі, оповіщення людей та безпосереднього гасіння вогню. ДБН Б.2.2-12:2019 встановлює вимоги до обладнання об'єктів рекреації автоматичними системами пожежної сигналізації (АПС). Ці системи складаються з димових, теплових або комбінованих сповіщувачів, які реагують на перші ознаки пожежі – дим, підвищення температури або відкрите полум'я. Важливою є також система оповіщення про пожежу та управління евакуацією (СОУЕ), яка повинна забезпечувати своєчасне інформування людей про небезпеку та вказувати безпечні шляхи евакуації за допомогою світлових та звукових сигналів. Для великих рекреаційних комплексів, а також будівель підвищеної поверховості або з великою кількістю відвідувачів, може вимагатися встановлення автоматичних систем пожежогасіння (АСПГ). Це можуть бути спринклерні або дренчерні системи, які автоматично подають воду або інший вогнегасний засіб у зону займання. Проєктування таких систем повинно враховувати особливості дерев'яних конструкцій, щоб не спричинити надмірне зволоження та пошкодження матеріалів. Ефективність АСПГ також залежить від наявності достатнього тиску води та її об'єму, що є окремим викликом для віддалених локацій. Регулярне технічне обслуговування та тестування всіх компонентів систем активного захисту є обов'язковим для їхньої надійної роботи. Інтеграція цих систем в загальний проєкт об'єктів для відпочинку та SPA дозволяє створити багатошаровий рівень безпеки.

Ефективне проєктування евакуаційних шляхів та систем протидимного захисту є ключовим для мінімізації ризиків для життя людей під час пожежі в рекреаційних дерев'яних будівлях, як того вимагає ДБН Б.2.2-12:2019. Дим та токсичні продукти горіння є основною причиною загибелі людей під час пожеж, значно переважаючи прямий вплив полум'я. Евакуаційні шляхи та виходи повинні бути спроєктовані таким чином, щоб забезпечити безперешкодний, безпечний та швидкий рух людей до зовнішніх зон. Це включає достатню ширину коридорів та дверних прорізів (мінімум 1.2 м для коридорів та 0.8 м для дверей), відсутність перешкод, належне освітлення та чітке маркування. Відстань до найближчого евакуаційного виходу має відповідати нормативним значенням, які залежать від класу функціональної пожежної небезпеки та поверховості будівлі. Системи протидимного захисту, такі як системи димовидалення та підпору повітря, призначені для видалення диму з евакуаційних шляхів та запобігання його поширенню у безпечні зони. Системи димовидалення активно відводять дим через спеціальні шахти та вентилятори, тоді як системи підпору повітря створюють надлишковий тиск у ліфтових холах, сходових клітках та тамбур-шлюзах, не допускаючи проникнення диму. Проєктування цих систем вимагає точних аеродинамічних розрахунків, щоб забезпечити необхідний обмін повітря та ефективне видалення диму. Всі елементи протидимного захисту – вентилятори, клапани, повітроводи – повинні мати відповідну межу вогнестійкості (наприклад, EI 60 або EI 120) та бути автоматизованими, з можливістю ручного запуску. Регулярні перевірки та обслуговування є критичними для гарантії їхньої працездатності в екстремальних умовах. Навіть найміцніший фундамент не забезпечить безпеку без належної евакуаційної інфраструктури.