ЗБЕРЕЖЕННЯ ПРИРОДНИХ ДЕРЕВ НА ДІЛЯНЦІ

Критичним етапом у збереженні дерев є правильне проєктування зони захисту коренів (ЗЗК) до початку будь-яких земляних робіт. В Україні це регулюється ДБН Б.2.2-12:2019 ‘Планування і забудова територій’, який регламентує загальні вимоги до збереження зелених насаджень. Однак для більш детальних розрахунків часто використовують міжнародні стандарти, такі як британський стандарт BS 5837:2012 ‘Trees in relation to design, demolition and construction – Recommendations’. Цей стандарт пропонує методологію визначення ЗЗК, яка базується на діаметрі стовбура дерева на висоті 1,5 м від рівня ґрунту. Мінімальний радіус ЗЗК зазвичай становить 12-15 діаметрів стовбура або 5-8 м, залежно від виду та віку дерева.

Проєктування має включати картографування всіх існуючих дерев, їхню оцінку (вік, стан, життєздатність) та точне визначення ЗЗК. Будь-які будівельні роботи, включаючи прокладку інженерних комунікацій, монтаж фундаментів або складування матеріалів, повинні бути виключені з цієї зони. Якщо уникнути робіт у ЗЗК неможливо, необхідно розробити спеціальні технічні рішення, що мінімізують вплив на кореневу систему. Це може включати використання мікропальових фундаментів, безтраншейні методи прокладки комунікацій (наприклад, горизонтально-спрямоване буріння на глибині понад 1,2 м) або спеціальні ґрунтові мости для проїзду техніки. Важливо, щоб ці рішення були обґрунтовані та затверджені дендрологом або ландшафтним архітектором. Неправильний вибір фундаменту може стати фатальним для дерева.

На етапі проєктування також необхідно враховувати зміни водного режиму та рівня ґрунтових вод, які можуть виникнути внаслідок забудови. Дерева дуже чутливі до таких змін. Наприклад, пониження рівня ґрунтових вод може призвести до всихання, а підвищення – до загнивання коренів. Тому важливо інтегрувати рішення з управління вологістю ґрунту вже на етапі планування, що ми розглянемо у наступних розділах.

Ефективне управління вологісним режимом ґрунту є ключовим для життєздатності дерев на будівельній ділянці, особливо після завершення будівництва. Зміни природного стоку води, створення твердих покриттів (дороги, майданчики) та будівництво споруд можуть суттєво порушити баланс вологи, що є критичним для кореневої системи. Дерева потребують стабільного доступу до води, але також чутливі до надмірного зволоження, яке може призвести до гіпоксії коренів та їх загнивання.

Для забезпечення оптимального водного балансу необхідно розглянути кілька стратегій. По-перше, мінімізація площі твердих покриттів у ЗЗК та навколо неї. Де це можливо, слід використовувати водопроникні покриття, такі як гравійні насипи, еко-бруківка або перфоровані тротуарні плити, які дозволяють воді просочуватися в ґрунт. По-друге, необхідно проєктувати дренажні системи таким чином, щоб вони не відводили воду від кореневої системи дерев, а навпаки, сприяли її інфільтрації у ґрунт на контрольованій глибині. Це може бути реалізовано за допомогою спеціальних інфільтраційних колодязів або дренажних траншей з наповнювачем, що затримує воду.

Захист від перезволоження вимагає створення ефективного дренажу, який відводитиме надлишок води. Це особливо важливо на ділянках з глинистими ґрунтами або високим рівнем ґрунтових вод. Дренажні системи повинні бути спроєктовані так, щоб не перетинати великі корені дерев, а обходити їх на безпечній відстані, використовуючи гнучкі перфоровані труби. Вони повинні бути закладені на глибину, яка не впливає на життєво важливі шари ґрунту для коренів (зазвичай 0.3-0.6 м). Моніторинг вологості ґрунту за допомогою спеціальних датчиків може допомогти вчасно коригувати полив або дренажні заходи, забезпечуючи стабільний вологісний режим для дерев.

Дренажні системи відіграють центральну роль у підтримці здорового вологісного режиму ґрунту та захисті кореневої системи дерев від перезволоження, особливо на ділянках з підвищеною вологістю або значними опадами. Неправильно спроєктована або змонтована дренажна система може сама стати джерелом проблем, перерізавши корені або надмірно висушивши ґрунт. Тому до її проєктування слід підходити з максимальною відповідальністю.

Ключовим принципом є мінімізація втручання в кореневу систему. Дренажні траншеї повинні бути прокладені за межами ЗЗК, або, якщо це неможливо, використовувати безтраншейні технології. При традиційному траншейному методі, глибина та ширина траншеї мають бути мінімально необхідними. Забороняється використання важкої техніки безпосередньо над кореневою системою. Натомість, для відведення води від фундаментів будівель, що знаходяться близько до дерев, рекомендується використовувати пристінний дренаж або точковий дренаж, який збирає воду з поверхні і відводить її за межі ЗЗК.

Одним з ефективних рішень є застосування геокомпозитних дренажних матів або геомембран з інтегрованими дренажними шарами. Ці матеріали дозволяють відводити воду при мінімальному об’ємі земляних робіт, створюючи тонкі, але ефективні дренажні шари. Для підвищення аерації ґрунту та забезпечення його водопроникності, особливо на ділянках з щільним ґрунтом, можуть бути застосовані спеціальні ґрунтові структури, такі як клітки ‘Silva Cell’ або гравійні колодязі, які створюють порожнини для коренів та одночасно слугують для інфільтрації води. Ці рішення забезпечують оптимальні умови для росту коренів, не дозволяючи ґрунту ущільнюватися під навантаженнями, наприклад, від доріжок або майданчиків. Важливо, щоб проєктування інженерних систем враховувало ці нюанси.

Захист кореневої системи дерев під час будівельних робіт вимагає застосування специфічних вузлів та технологічних рішень, які часто недооцінюються. Основна мета — запобігти механічним пошкодженням, ущільненню ґрунту та порушенню гідрологічного режиму. Перший крок — це встановлення надійної захисної огорожі навколо ЗЗК до початку будь-яких робіт. Ця огорожа повинна бути міцною, добре помітною і залишатися на місці протягом всього періоду будівництва. Стандартні огорожі мають бути висотою не менше 1,2 м і витримувати випадкові контакти з технікою.

У випадках, коли будівельні роботи неминуче проходять в безпосередній близькості до ЗЗК, слід застосовувати додаткові заходи. Наприклад, для захисту від ущільнення ґрунту при проїзді техніки можна використовувати тимчасові настили з товстих дерев’яних дощок або георешіток, які розподіляють навантаження на більшу площу. Ці настили повинні укладатися поверх шару піску або гравію товщиною не менше 150 мм, щоб забезпечити амортизацію та уникнути прямого тиску на корені.

При прокладці комунікацій через ЗЗК або під нею, застосовують методи, що мінімізують земляні роботи. Горизонтально-спрямоване буріння (ГСБ) дозволяє прокладати труби на значній глибині (понад 1,5 м) без викопування траншей, що є ідеальним для перетину кореневої системи. Якщо ГСБ неможливе, використовують ручне копання траншей із обережним обрізанням тільки дрібних коренів (діаметром до 25 мм) гострим інструментом, з обов’язковою обробкою зрізів антисептиком. Великі корені необхідно зберігати.

Для відновлення аерації ґрунту після ущільнення або для покращення його структури застосовують спеціальні системи аерації. Це можуть бути перфоровані труби, закладені радіально навколо стовбура на глибину 0.5-0.8 м, або використання пневматичного інструменту для створення повітряних порожнин у ґрунті. Ці заходи допомагають відновити доступ кисню до коренів та покращити дренаж. Важливо пам’ятати, що всі ці технології вимагають знань та ретельного контролю, тому співпраця з досвідченими арбористами є обов’язковою.

Правильний вибір ділянки під забудову є першочерговим кроком, що визначає успіх інтеграції дерев у майбутній проєкт. Ідеальна ділянка — та, що дозволяє розмістити будівлю та інфраструктуру (дороги, комунікації) таким чином, щоб уникнути або мінімізувати втручання в кореневі зони цінних дерев. Це починається з детального аналізу існуючих зелених насаджень на етапі передпроєктної підготовки.

Перш за все, необхідно провести інвентаризацію дерев, яка включає визначення їх виду, віку, висоти, діаметра стовбура та стану здоров’я. На основі цих даних та дендрологічної оцінки формується план збереження, де кожне дерево отримує свою ЗЗК. Ця інформація є основою для архітектора та генпланіста, які повинні розмістити будівлю та елементи благоустрою так, щоб вони не порушували ці зони.

Планування забудови з урахуванням деревних насаджень передбачає адаптацію архітектурних рішень. Наприклад, якщо будівля знаходиться близько до дерева, можна використовувати консольні виступи, що дозволяють уникати розміщення фундаменту безпосередньо над коренями. Або ж, замість традиційного стрічкового фундаменту, розглянути палі, які мінімально впливають на ґрунт. Розміщення підземних комунікацій (водопровід, каналізація, електрокабелі) також повинно бути ретельно сплановане, щоб обійти кореневі системи. Замість прямих ліній прокладки, можуть бути використані обхідні траси, навіть якщо це збільшує їх довжину.

Доцільно розглядати дерева не як перешкоду, а як цінний ресурс, що надає тінь, покращує якість повітря та створює унікальну естетику. Інтеграція дерев у планування дозволяє створити природні зелені коридори, що покращують мікроклімат ділянки, знижують витрати на кондиціонування влітку та захищають від вітру взимку. Це вимагає тісної співпраці між архітекторами, ландшафтними дизайнерами та дендрологами з самого початку проєкту.

Незважаючи на всі зусилля, під час будівельних робіт часто допускаються типові помилки, які призводять до пошкодження або загибелі дерев. Розуміння цих помилок та знання методів їх уникнення є критичним для успішного збереження зелених насаджень.

Помилка 1: Недооцінка зони захисту коренів (ЗЗК). Часто ЗЗК розраховується формально, без урахування реального поширення кореневої системи, яка може перевищувати крону дерева в 2-3 рази. Уникнення: Використовуйте емпіричні правила (наприклад, 10-15 діаметрів стовбура) або, в ідеалі, проведіть георадарне дослідження для точного визначення кореневої карти.

Помилка 2: Ущільнення ґрунту. Проїзд важкої техніки, складування будівельних матеріалів у ЗЗК призводить до ущільнення ґрунту, що перешкоджає доступу кисню та води до коренів. Уникнення: Жорстко контролюйте доступ техніки та матеріалів до ЗЗК, використовуйте тимчасові настили для розподілу навантаження.

Помилка 3: Зміна рівня ґрунту. Насипання або зняття шару ґрунту навколо дерева порушує газообмін та доступ коренів до вологи. Навіть 10-15 см нового ґрунту можуть бути фатальними. Уникнення: Забороніть зміну рівня ґрунту в ЗЗК. Якщо необхідно, використовуйте спеціальні шахти або тунелі для кореневої системи, які зберігають початковий рівень.

Помилка 4: Механічні пошкодження. Пошкодження стовбура, гілок або коренів під час робіт (удари техніки, порізи). Уникнення: Встановіть надійні захисні огорожі, контролюйте рух техніки, проводьте обрізку гілок лише професійними арбористами за потреби.

Помилка 5: Зміна водного балансу. Неправильний дренаж або відведення води від коренів, або навпаки, створення зон застою. Уникнення: Ретельно проєктуйте дренаж та системи поливу з урахуванням потреб дерев, використовуйте водопроникні покриття.

Завчасне планування, чіткий контроль та залучення кваліфікованих спеціалістів (арбористів, дендрологів) на всіх етапах будівництва є єдиним надійним способом уникнути цих помилок і зберегти цінні дерева.

Процес збереження природних дерев на ділянці під час будівництва вимагає не лише технічної обізнаності, але й строгої відповідності чинним будівельним нормам та екологічним стандартам. В Україні основні вимоги до збереження зелених насаджень встановлені у ДБН Б.2.2-12:2019 ‘Планування і забудова територій’. Цей документ регламентує загальні принципи охорони, захисту, утримання та відтворення зелених насаджень, включаючи необхідність розробки дендрологічного плану, визначення зон обмеження будівельної діяльності та компенсаційну висадку у разі неминучого видалення дерев.

Однак для проєктів, що прагнуть до високих стандартів сталого розвитку (наприклад, сертифікація BREEAM або LEED), або для складних інженерних рішень, часто застосовуються більш детальні європейські та міжнародні стандарти. До них відносяться вже згаданий BS 5837:2012, який деталізує вимоги до оцінки дерев, визначення ЗЗК та заходів захисту, а також рекомендації Arboricultural Association (Великобританія) та International Society of Arboriculture (США) щодо найкращих практик в арборикультурі.

Аудит відповідності цим нормам передбачає перевірку кількох ключових аспектів: наявність та коректність дендрологічного плану, відповідність спроєктованих ЗЗК стандартам, застосування адекватних заходів захисту на будівельному майданчику (огорожі, настили, дренаж), а також дотримання технологій при прокладанні комунікацій та зведенні фундаментів. Аудит має проводитися незалежними експертами або спеціалізованими організаціями з відповідною акредитацією. Результатом аудиту є звіт, який містить виявлені невідповідності та рекомендації щодо їх усунення. Це дозволяє не тільки уникнути штрафних санкцій, але й забезпечити реальне збереження дерев та підтвердити відповідність проєкту принципам сталого будівництва.