ЮРИДИЧНІ РИЗИКИ КУПІВЛІ ЗЕМЕЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ

Першочерговим кроком при аналізі юридичних ризиків є глибоке вивчення юридичного статусу земельної ділянки. Це включає її цільове призначення, категорію земель та вид використання. Згідно зі статтею 19 Земельного кодексу України, землі поділяються на категорії (сільськогосподарського призначення, житлової та громадської забудови, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення тощо). Нецільове використання ділянки є адміністративним правопорушенням і може призвести до штрафів або навіть конфіскації землі. Наприклад, будівництво житлового будинку на ділянці сільськогосподарського призначення є прямим порушенням і створює ризик примусового знесення самочинного будівництва, відповідно до статті 376 Цивільного кодексу України.

Важливо також з’ясувати наявність будь-яких обтяжень прав на землю. До них можуть належати іпотека, арешт, сервітути (право обмеженого користування чужою земельною ділянкою), емфітевзис (право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб) або суперфіцій (право забудови чужої земельної ділянки). Інформація про такі обтяження повинна бути внесена до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відсутність повної інформації може приховати серйозні проблеми, такі як неможливість вільного розпорядження ділянкою або вимоги щодо демонтажу вже збудованих об’єктів. Перевірка цих даних є критично важливою, оскільки ігнорування обтяжень може призвести до того, що покупець успадкує чужі зобов’язання чи обмеження, які перешкоджатимуть його планам забудови чи подальшого відчуження.

Окрім того, необхідно перевірити наявність обмежень у використанні ділянки, встановлених законом або рішеннями органів місцевого самоврядування. Це можуть бути охоронні зони (наприклад, водоохоронні зони, зони санітарної охорони, зони охорони культурної спадщини), прибережні захисні смуги, зони особливого режиму використання, встановлені відповідно до ДБН Б.2.2-12:2019 ‘Планування і забудова територій’. Будь-яке будівництво в таких зонах може бути заборонено або суворо регламентовано. Наприклад, у прибережних захисних смугах забороняється будівництво будь-яких споруд, окрім гідротехнічних. Недотримання цих вимог призводить до правових колізій і може спричинити значні збитки. Зрозуміти специфіку сучасних будівельних технологій допомагають матеріали про високі технології в будівництві.

Для всебічного аналізу також слід розглянути історію права власності на ділянку. Часті зміни власників, наявність спадкових спорів, судових рішень щодо ділянки в минулому – все це може свідчити про потенційні ‘міни уповільненої дії’. Запит витягу з Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно дозволяє отримати повну інформацію про ділянку, її площу, кадастровий номер, нормативну грошову оцінку, а також інформацію про власників та обтяження. Ретельна перевірка всіх цих правових характеристик є запорукою уникнення більшості юридичних ризиків на етапі придбання землі.

Due Diligence – це комплексний процес правової, фінансової та технічної перевірки об’єкта перед укладенням угоди. У контексті купівлі земельної ділянки, юридичний Due Diligence є критично важливим етапом. Він включає збір та аналіз усієї документації, що стосується ділянки, її власника та можливих обмежень.

Етапи Due Diligence:

1. Перевірка правоустановчих документів: Вимагайте оригінали або нотаріально засвідчені копії документів, що підтверджують право власності продавця (державний акт, свідоцтво про право власності, договір купівлі-продажу, договір дарування, свідоцтво про право на спадщину). Зверніть увагу на відповідність даних у документах та реальних даних про власника.
2. Аналіз відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно: Цей реєстр є основним джерелом інформації про зареєстровані права власності, інші речові права (оренда, сервітути) та обтяження (іпотеки, арешти). Переконайтеся, що продавець є єдиним власником і немає інших зареєстрованих прав або обтяжень, які не були заявлені.
3. Вивчення Державного земельного кадастру (ДЗК): Замовте витяг з ДЗК, щоб перевірити правильність встановлення меж ділянки, її кадастровий номер, цільове призначення, нормативну грошову оцінку. Переконайтеся, що межі ділянки не перетинаються з іншими ділянками (так звані ‘накладки’), що є поширеною проблемою в Україні.
4. Перевірка продавця: Проведіть перевірку продавця як фізичної або юридичної особи. Це включає перевірку на банкрутство, наявність судових спорів (особливо щодо майнових прав) через Єдиний державний реєстр судових рішень, а також дієздатність фізичної особи або правомочність представника юридичної особи на укладення угоди.
5. Аналіз містобудівної документації: Це включає генеральний план населеного пункту, детальний план території (ДПТ), а також зонування території. Ці документи визначають дозволені види використання ділянки, гранично допустиму висотність забудови, щільність забудови та інші параметри, які є критично важливими для майбутнього будівництва. Наприклад, ДБН Б.2.2-12:2019 ‘Планування і забудова територій’ чітко регламентує ці показники.

Використання цих інструментів дозволяє виявити більшість юридичних ризиків на ранній стадії, перш ніж інвестиції стануть безповоротними. Ігнорування хоча б одного з цих етапів може призвести до значних проблем у майбутньому. Рекомендуємо також звернути увагу на матеріали щодо вибору фундаменту, адже коректний вибір залежить від багатьох факторів ділянки.

Обтяження та обмеження у використанні земельної ділянки є одним з найсерйозніших джерел юридичних ризиків. Вони можуть суттєво зменшити вартість ділянки, обмежити її функціональність або взагалі унеможливити заплановане будівництво. Розуміння типів обтяжень та методів їх виявлення є ключовим для уникнення проблем.

Типи обтяжень:

• Іпотека: Забезпечення виконання зобов’язань шляхом передачі ділянки в заставу. Покупець може успадкувати борги продавця або втратити ділянку в разі невиконання зобов’язань.
• Арешт: Накладення заборони на відчуження майна за рішенням суду або виконавчої служби. Купівля арештованої ділянки є неможливою та незаконною.
• Сервітути: Право обмеженого користування чужою земельною ділянкою (наприклад, право проїзду, прокладання комунікацій). Наявність сервітуту може обмежити використання частини ділянки.
• Право користування ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) або забудови (суперфіцій): Це речові права, які надають іншій особі право користуватися або забудовувати вашу ділянку, що суттєво обмежує можливості власника.

Обмеження використання:

• Охоронні зони: Електричні мережі, газопроводи, водогони, зв’язок – всі вони мають охоронні зони, де заборонено або суворо регламентовано будівництво. Наприклад, згідно з ‘Правилами охорони електричних мереж’, у таких зонах будівництво може бути заборонено без погодження.
• Прибережні захисні смуги: Встановлюються уздовж річок, морів, озер. Їх розміри варіюються від 25 до 100 метрів (стаття 60 Водного кодексу України), і в них існує сувора заборона на забудову.
• Зони санітарної охорони: Навколо джерел водопостачання, водозабірних споруд. Регламентуються ДСанПіН 2.2.4-171-10.
• Зони охорони культурної спадщини: Обмеження, пов’язані з наявністю археологічних пам’яток або пам’яток архітектури на ділянці чи поблизу.
• Містобудівні обмеження: Встановлюються детального плану території або генеральним планом. Включають гранично допустиму висотність забудови, відступи від червоних ліній, максимальну щільність забудови. ДБН Б.2.2-12:2019 ‘Планування і забудова територій’ є основним документом, що регулює ці аспекти.

Механізми перевірки:

• Обов’язковий запит витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
• Отримання інформації з Державного земельного кадастру.
• Вивчення містобудівної документації (генеральний план, ДПТ, зонінг).
• Запит інформації у місцевих органах влади (наприклад, архітектурно-будівельної інспекції) про наявність містобудівних умов та обмежень.
• Використання даних з Публічної кадастрової карти України для візуальної перевірки розташування ділянки та можливих обтяжень.

Ретельна перевірка цих аспектів є обов’язковою, щоб уникнути ситуації, коли придбана ділянка виявиться непридатною для запланованого використання. Детальніше про планування та архітектуру можна дізнатись у статті про роль архітектора.

При купівлі ділянки для будівництва, крім юридичної чистоти права власності, критично важливо розуміти містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі – МУО). Ці документи, що видаються уповноваженими органами містобудування та архітектури, визначають допустимі параметри забудови та є невід’ємною частиною дозвільної документації для початку будівництва. Ігнорування МУО є однією з найпоширеніших типових помилок, що призводить до самочинного будівництва з усіма його юридичними наслідками.

Ключові аспекти МУО:

• Максимально допустима висотність будівель: Визначає кількість поверхів або загальну висоту споруди. Це може бути обмежено генеральним планом, детальним планом території (ДПТ) або історико-культурними зонами.
• Максимально допустима щільність забудови: Регулює відношення площі забудови до площі ділянки. Наприклад, для житлової забудови згідно з ДБН Б.2.2-12:2019 ‘Планування і забудова територій’, цей показник має чіткі норми.
• Мінімальні відстані від меж ділянки: Визначають відступи від сусідніх ділянок, червоних ліній, що є важливим для пожежної безпеки, інсоляції та санітарних норм. Зазвичай це 3 метри від межі, але можуть бути й інші вимоги.
• Вимоги до благоустрою та озеленення: Встановлюють частку ділянки, яка повинна бути озеленена або відведена під елементи благоустрою.
• Призначення земельної ділянки та її функціональне використання: Підтверджує можливість будівництва саме того типу об’єкта, який планується (наприклад, житловий будинок, комерційна нерухомість).

Недотримання МУО призводить до визнання будівництва самочинним. Відповідно до статті 376 Цивільного кодексу України, самочинне будівництво підлягає знесенню за рахунок особи, яка його здійснила. Це колосальний ризик, який може повністю анулювати інвестиції. Навіть якщо будівництво вдасться легалізувати (що не завжди можливо і є дорогим процесом), це потребуватиме значних зусиль та часу.

Для отримання МУО необхідно звернутися до місцевих органів містобудування та архітектури із заявою та пакетом документів, що включає правоустановчі документи на ділянку та ескізні наміри забудови. Цей документ є підставою для розробки проєктної документації. Перевірка наявних МУО (якщо вони вже були отримані продавцем) або їх отримання є обов’язковим етапом перед укладенням договору купівлі-продажу. Рекомендується залучати кваліфікованого юриста та архітектора для їх аналізу, щоб уникнути прихованих обмежень. Також варто дізнатись про домого комплекти, що можуть оптимізувати процес будівництва.

При купівлі земельної ділянки інвестори часто допускають типові помилки, які згодом перетворюються на складні та дорогі юридичні проблеми. Розуміння цих помилок та розробка стратегій їх уникнення є ключем до успішної угоди.

1. Ігнорування повного Due Diligence:

• Помилка: Обмеження перевірки лише правоустановчими документами та відсутність глибокого аналізу реєстрів.
• Як уникнути: Завжди проводити повну перевірку через Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, Державний земельний кадастр, Єдиний реєстр судових рішень. Звертатися до кваліфікованих юристів, які спеціалізуються на земельному праві.

2. Неправильне цільове призначення ділянки:

• Помилка: Купівля ділянки із сільськогосподарським призначенням з метою житлової забудови, без попередньої процедури зміни цільового призначення.
• Як уникнути: Переконатися, що цільове призначення ділянки відповідає вашим планам забудови. Якщо це не так, або заздалегідь прорахувати всі ризики та витрати на зміну цільового призначення, або шукати іншу ділянку. Процедура зміни цільового призначення є складною, тривалою і не завжди успішною.

3. Неперевірені межі ділянки та ‘накладки’:

• Помилка: Довіра до слів продавця щодо розташування меж, відсутність виносу меж в натуру.
• Як уникнути: Замовити геодезичну зйомку та винос меж ділянки в натуру. Переконатися, що кадастровий номер ділянки коректно відображений на Публічній кадастровій карті України і немає ‘накладок’ на сусідні ділянки. Судові спори щодо меж – одні з найдовших та найскладніших.

4. Приховані обтяження та обмеження:

• Помилка: Недбале ставлення до перевірки наявності сервітутів, іпотек, арештів, охоронних зон, прибережних захисних смуг.
• Як уникнути: Ретельно вивчити всі витяги з реєстрів. Замовити містобудівні умови та обмеження. Здійснити виїзд на ділянку для візуального огляду можливих інженерних комунікацій (газопроводи, ЛЕП), які можуть мати охоронні зони.

5. Укладення попередніх договорів з сумнівними умовами:

• Помилка: Підписання попередніх договорів, що не містять чітких умов, відповідальності сторін, термінів та порядку повернення завдатку/авансу.
• Як уникнути: Кожен попередній договір має бути нотаріально посвідчений. Чітко прописуйте всі умови, штрафні санкції та обставини, за яких угода може бути розірвана, а кошти повернуті.

6. Купівля ділянки у недієздатного продавця або за підробленими документами:

• Помилка: Неперевірка дієздатності продавця (фізичної особи) або повноважень представника (юридичної особи).
• Як уникнути: Нотаріус зобов’язаний перевірити дієздатність та повноваження, але додаткова перевірка в реєстрі ‘Довіреностей’ та ‘Судових рішень’ не буде зайвою. Звернення до надійних юристів мінімізує ці ризики. Ознайомтесь також з нашими проектами будинків А-фрейм для натхнення.

У процесі купівлі земельної ділянки роль кваліфікованого юриста та нотаріуса є фундаментальною для забезпечення юридичної безпеки угоди. Їхня експертиза дозволяє мінімізувати ризики, виявити приховані проблеми та гарантувати правомірність усіх дій.

Роль юриста:

Юрист, спеціалізований на земельному та нерухомому праві, виконує функцію ‘адвоката диявола’, виявляючи всі можливі недоліки та ризики. Його завдання – провести всебічний Due Diligence, який виходить за рамки стандартних перевірок нотаріуса:

• Глибинний Due Diligence: Перевірка історії права власності, аналіз судових прецедентів, пов’язаних з ділянкою або продавцем. Вивчення архівних даних, якщо це необхідно.
• Аналіз містобудівної документації: Юрист допоможе інтерпретувати положення генерального плану, детального плану території та зонінгу, щоб переконатися, що ваші плани забудови відповідають дозволеним параметрам згідно з ДБН Б.2.2-12:2019.
• Виявлення прихованих ризиків: Виявлення потенційних конфліктів з сусідами, можливих претензій третіх осіб, перевірка правомочності довіреностей.
• Супровід переговорів: Юрист може брати участь у переговорах, допомагаючи формулювати умови договору таким чином, щоб максимально захистити інтереси покупця.
• Розробка проєкту договору: Підготовка або аналіз проєкту договору купівлі-продажу, включення всіх необхідних пунктів про гарантії продавця, відповідальність сторін та механізми вирішення спорів.

Роль нотаріуса:

Нотаріус є державною особою, яка забезпечує законність угоди та посвідчує її. Його функції суворо регламентовані Законом України ‘Про нотаріат’:

• Перевірка дієздатності сторін: Нотаріус перевіряє, чи є продавець та покупець дієздатними, чи розуміють вони значення своїх дій.
• Перевірка правоздатності сторін: Для юридичних осіб – перевірка установчих документів та повноважень представника.
• Перевірка документів на право власності: Нотаріус перевіряє справжність та чинність правоустановчих документів.
• Перевірка відсутності обтяжень: Обов’язкова перевірка за Державним реєстром речових прав на нерухоме майно щодо наявності іпотек, арештів та інших обтяжень.
• Посвідчення договору: Нотаріус забезпечує юридичну чистоту самого процесу укладання договору, роз’яснює сторонам їхні права та обов’язки, наслідки укладення угоди.
• Державна реєстрація права власності: Після посвідчення договору нотаріус здійснює державну реєстрацію права власності на нового власника в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Залучення обох фахівців – юриста для комплексного аудиту та представництва інтересів, і нотаріуса для офіційного посвідчення угоди – є найкращою стратегією для мінімізації юридичних ризиків. Це інвестиція в безпеку вашої основної інвестиції.

Успішне подолання юридичних ризиків при купівлі земельної ділянки неможливе без глибокого розуміння чинної законодавчої бази України. Знання ключових нормативних актів дозволяє не тільки уникнути проблем, а й ефективно захистити свої права у випадку їх порушення. Основними регуляторами земельних відносин та будівництва є:

• Земельний кодекс України (ЗКУ): Є основним законом, що регулює земельні відносини. Він визначає поняття земельної ділянки, її цільове призначення, категорії земель (стаття 19), права та обов’язки власників та землекористувачів, порядок набуття та припинення права на землю. ЗКУ встановлює, що використання землі повинно відповідати її цільовому призначенню, інакше можуть настати юридичні наслідки.
• Цивільний кодекс України (ЦКУ): Регулює майнові відносини, зокрема, відносини, пов’язані з правом власності на нерухоме майно. Статті 376 (про самочинне будівництво) та 395-396 (про сервітути) ЦКУ є особливо важливими при аналізі юридичних ризиків. ЦКУ також визначає загальні умови укладення договорів, включаючи договори купівлі-продажу.
• Закон України ‘Про Державний земельний кадастр’: Цей закон регламентує створення та функціонування Державного земельного кадастру (ДЗК), який є єдиною державною геоінформаційною системою відомостей про землі. Інформація з ДЗК є ключовою для перевірки відомостей про ділянку, її межі, цільове призначення та нормативну грошову оцінку.
• Закон України ‘Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень’: Цей закон визначає порядок державної реєстрації прав на нерухомість та їх обтяжень. Державний реєстр речових прав є основним джерелом інформації про власників, інші речові права (оренда, сервітути) та обтяження (іпотеки, арешти). Перевірка відомостей у цьому реєстрі є обов’язковою для будь-якої угоди з нерухомістю.
• Закон України ‘Про регулювання містобудівної діяльності’: Цей закон встановлює правові та організаційні засади містобудівної діяльності, включаючи планування та забудову територій, отримання дозволів на будівництво, введення об’єктів в експлуатацію. Він є основою для розуміння містобудівних умов та обмежень.
• Державні будівельні норми (ДБН): Хоча ДБН не є законами у прямому сенсі, вони мають обов’язковий характер і регламентують технічні аспекти будівництва. Наприклад, ДБН Б.2.2-12:2019 ‘Планування і забудова територій’ містить норми щодо розміщення будівель, висотності, щільності забудови, відступів від меж, що прямо впливають на легальність майбутнього будівництва та можуть бути джерелом юридичних проблем, якщо їх ігнорувати.

Ретельне вивчення цих нормативних актів, а також консультації з юристами, дозволять покупцеві ділянки прийняти обґрунтоване рішення та максимально захистити свої інтереси від можливих юридичних ризиків. Адже знання закону є першим кроком до безпечної угоди.

Юридичні ризики при купівлі ділянки не закінчуються на моменті переходу права власності. Ключовим аспектом є забезпечення юридичної безпеки самого процесу будівництва та майбутнього введення об’єкта в експлуатацію. Це вимагає суворої відповідності проєктним рішенням, містобудівним умовам та обмеженням (МУО) і Державним будівельним нормам (ДБН).

1. Містобудівні умови та обмеження (МУО):

• Значення: МУО є основним документом, що визначає допустимі параметри забудови на конкретній ділянці. Вони встановлюють максимально допустиму висотність, щільність забудови, мінімальні відступи від меж ділянки, вимоги до благоустрою тощо. Їх отримання є обов’язковим для розробки проєкту будівництва.
• Ризик: Будівництво з порушенням МУО є самочинним і може бути примусово знесено. Це стосується як перевищення дозволеної висотності, так і зменшення нормативних відступів.
• Забезпечення безпеки: Завжди перевіряйте наявність МУО, їхню чинність та відповідність вашим планам. Проєктна документація повинна розроблятися на підставі МУО та суворо їх дотримуватися.

2. Державні будівельні норми (ДБН):

• Значення: ДБН – це нормативні акти, які встановлюють обов’язкові вимоги до проєктування та будівництва об’єктів. Вони охоплюють усі аспекти – від планування території (ДБН Б.2.2-12:2019 ‘Планування і забудова територій’) до інженерного обладнання будівель (ДБН В.2.5-ХХ:20ХХ).
• Ризик: Недотримання ДБН може призвести до відмови у введенні об’єкта в експлуатацію, штрафів, а в окремих випадках – до кримінальної відповідальності за порушення правил безпеки. Наприклад, недотримання протипожежних розривів, які регламентуються ДБН Б.2.2-12:2019, створює загрозу пожежі та є підставою для відмови у введенні.
• Забезпечення безпеки: Залучайте кваліфікованих проєктувальників та будівельників, які мають відповідні ліцензії та сертифікати. Забезпечте авторський та технічний нагляд за будівництвом для контролю відповідності ДБН.

3. Дозвільна документація та введення в експлуатацію:

• Значення: Після отримання МУО та розробки проєкту необхідно отримати дозвіл на виконання будівельних робіт (декларація про початок будівельних робіт або дозвіл на будівництво, залежно від категорії складності об’єкта). Після завершення будівництва об’єкт повинен бути введений в експлуатацію.
• Ризик: Будівництво без дозволу або невиконання процедури введення в експлуатацію є самочинним будівництвом, що тягне за собою юридичні наслідки.
• Забезпечення безпеки: Дотримуйтесь усіх процедур отримання дозвільних документів та введення об’єкта в експлуатацію. Консультуйтеся з юристами та фахівцями у сфері дозвільних процедур.

Комплексний підхід до юридичної безпеки будівництва, починаючи з ретельної перевірки ділянки і закінчуючи чітким дотриманням будівельних норм та процедур, є єдиним способом уникнути дороговартісних помилок та забезпечити стабільність вашої інвестиції. Звертайтеся до професіоналів, щоб мінімізувати ці ризики на кожному етапі. Для натхнення можете переглянути проекти будинків з клеєного брусу на сайті KOLEO.

Аналіз судових прецедентів є цінним джерелом знань для потенційних покупців земельних ділянок, оскільки дозволяє зрозуміти, які юридичні ризики найчастіше реалізуються на практиці та як суди вирішують подібні спори. Вивчення судової практики допомагає виробити ефективні стратегії запобігання проблемам.

1. Спори щодо меж ділянки:

• Типовий прецедент: Покупець придбаває ділянку, а згодом виявляється, що її фактичні межі не відповідають кадастровим даним або межують з ділянками сусідів, які пред’являють претензії. Це часто призводить до багаторічних судових розглядів про встановлення меж або визнання права власності на спірну частину.
• Урок: Завжди вимагайте проведення геодезичної зйомки та виносу меж ділянки в натуру ДО укладення угоди. Зіставте дані Державного земельного кадастру з фактичним станом. Наприклад, рішення Верховного Суду України у справі № 6-258цс13 від 20.03.2013 наголошує на важливості визначення точних меж у натурі для уникнення спорів.

2. Визнання угоди недійсною:

• Типовий прецедент: Угоду купівлі-продажу ділянки визнано недійсною з різних причин: недієздатність продавця, відсутність згоди подружжя, підроблені документи, продаж арештованого майна, порушення прав малолітніх чи неповнолітніх дітей. Наприклад, постанова Верховного Суду у справі № 367/3932/15-ц від 04.07.2018 демонструє наслідки визнання договору недійсним через порушення майнових прав дітей.
• Урок: Проводьте ретельний Due Diligence, перевіряючи не тільки ділянку, а й продавця. Обов’язково звертайтеся до юриста для перевірки всіх документів та супроводу угоди. Нотаріальне посвідчення є обов’язковим, але не гарантує абсолютної відсутності прихованих ризиків.

3. Самочинне будівництво:

• Типовий прецедент: Покупець придбав ділянку, на якій вже було здійснено самочинне будівництво, або сам розпочав будівництво без дозвільних документів та з порушенням ДБН та МУО. Суд зобов’язує знести об’єкт за рахунок власника.
• Урок: Перевіряйте наявність дозвільних документів на вже існуючі споруди. Перед початком будівництва отримуйте містобудівні умови та обмеження, розробляйте проєктну документацію та отримуйте дозвіл на будівництво. Дотримуйтесь ДБН Б.2.2-12:2019 ‘Планування і забудова територій’ та інших нормативів.

4. Обтяження та сервітути:

• Типовий прецедент: Після купівлі ділянки новий власник дізнається про наявність зареєстрованого сервітуту (наприклад, право проїзду сусідів або прокладання комунікацій), який суттєво обмежує використання ділянки.
• Урок: Ретельно вивчайте витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Фізично оглядайте ділянку на наявність видимих ознак сервітутів (дороги, труби, ЛЕП). Всі обтяження повинні бути чітко вказані в договорі купівлі-продажу.

Аналіз цих судових прецедентів підкреслює необхідність комплексного підходу до юридичної перевірки та супроводу угоди, що є єдиним надійним способом мінімізації ризиків та захисту ваших інвестицій. Ці висновки підкріплюють важливість професійного супроводу. Також може бути корисною інформація про інші наші проекти будівель.