РОЛЬ МЕНЕДЖЕРА ПРОЄКТУ У СУЧАСНОМУ БУДІВНИЦТВІ

Менеджер проєкту в будівництві — це не просто керівник, а стратег, який інтегрує всі ланки будівельного циклу, від початкової ідеї до фінальної здачі об’єкта. Згідно з методологією PMBOK (Project Management Body of Knowledge), його роль охоплює десять ключових областей знань: управління інтеграцією, обсягом, термінами, вартістю, якістю, ресурсами, комунікаціями, ризиками, закупівлями та зацікавленими сторонами. Для України, де будівельний ринок стрімко розвивається, професійний проєктний менеджмент є запорукою досягнення конкурентних переваг. Це особливо актуально в умовах складних проєктів, що вимагають застосування інноваційних технологій, таких як CLT-панелі або модульне будівництво. Менеджер проєкту відповідає за формування чітких цілей, розподіл ресурсів, моніторинг виконання робіт та своєчасне реагування на відхилення.

На ранніх етапах, він аналізує техніко-економічне обґрунтування, визначає життєвий цикл проєкту та розробляє план його виконання. Це включає складання ієрархічної структури робіт (WBS – Work Breakdown Structure), що є фундаментальним для подальшого планування. Ефективний менеджер проєкту повинен мати глибокі знання будівельних норм (ДБН), розуміти технологічні процеси та володіти навичками управління командою. Його здатність до прогнозування ризиків та розробки планів їх мінімізації є критичною. Наприклад, в умовах змін цін на матеріали або непередбачених погодних умов, менеджер повинен оперативно переглядати бюджет і графік, забезпечуючи при цьому збереження якості та дотримання термінів. Він є комунікаційним центром, що зв’язує замовника, архітекторів (див. також роль архітектора), інженерів, підрядників та контролюючі органи.

Сфера відповідальності менеджера проєкту розширюється від суто технічних аспектів до фінансового контролю та юридичної відповідності. Наприклад, він забезпечує дотримання ДБН А.3.1-5:2016 ‘Організація будівельного виробництва’ та ДБН В.1.1-7:2016 ‘Пожежна безпека об’єктів будівництва’. Це передбачає не лише знання нормативів, а й уміння їх інтерпретувати та впроваджувати на практиці, що є незамінною компетенцією для реалізації успішного будівельного проєкту в Україні. Проактивна позиція менеджера дозволяє ідентифікувати потенційні проблеми до їх виникнення та розробляти превентивні стратегії, що значно знижує загальні ризики та вартість проєкту.

На етапі проєктування менеджер проєкту відіграє вирішальну роль у впровадженні та ефективному використанні технологій інформаційного моделювання будівель (BIM). BIM – це не просто 3D-модель, а комплексна система, що об’єднує геометрію, просторові відносини, географічну інформацію, властивості елементів будівлі та кількість. Менеджер проєкту, як правило, відповідає за розробку BIM-виконавчого плану (BEP – BIM Execution Plan), який визначає стандарти моделювання, рівень деталізації (LOD – Level of Development) та відповідальність учасників проєкту.

BIM дозволяє менеджерові проєкту ефективніше контролювати обсяг робіт, виявляти колізії (clash detection) між інженерними системами, архітектурними та конструктивними елементами ще на етапі проєктування, що значно знижує кількість змін та додаткових робіт на будівельному майданчику. Наприклад, якщо при традиційному проєктуванні колізія між вентиляційним каналом та несучою балкою виявляється під час монтажу, то в BIM це можна ідентифікувати автоматично, заощаджуючи до 10-15% від загальної вартості проєкту та до 20% часу. Менеджер проєкту організовує регулярні BIM-координаційні наради, на яких обговорюються виявлені колізії та приймаються рішення щодо їх усунення.

Крім того, BIM є потужним інструментом для управління бюджетом та термінами. З 4D (графік) та 5D (кошторис) моделюванням, менеджер може візуалізувати послідовність будівельних робіт та їх вартість, оптимізуючи матеріально-технічне забезпечення. Наприклад, в Україні застосування BIM-технологій стає все більш популярним для великих інфраструктурних проєктів, де необхідно забезпечити високу точність планування та координації. Менеджер проєкту також відповідає за забезпечення сумісності програмного забезпечення різних учасників та стандартизацію обміну даними, часто використовуючи відкриті формати, такі як IFC (Industry Foundation Classes), що є критичним для успішної інтеграції всіх даних в єдину модель. Це дозволяє здійснювати автоматизований контроль відповідності проєкту вимогам ДБН та технічним регламентам.

Етап монтажу та збірки є кульмінацією проєктувальних зусиль, де менеджер проєкту виконує роль головного диригента. Його основне завдання – забезпечення безперебійного, безпечного та якісного виконання всіх робіт згідно з проєктною документацією та графіком. Це передбачає детальний контроль за послідовністю монтажних операцій, використанням сертифікованих матеріалів та дотриманням технологій. Наприклад, при будівництві з клеєного бруса класу GL24h, менеджер проєкту повинен забезпечити правильність вузлів кріплення та захист матеріалу від атмосферних впливів під час транспортування та зберігання, що є ключовим для довговічності конструкції.

Управління монтажем включає постійний моніторинг прогресу робіт за допомогою щоденних звітів, регулярних нарад на об’єкті та використання фото-фіксації. Менеджер проєкту також відповідає за координацію роботи різних підрядників та субпідрядників, усуваючи потенційні конфлікти графіків або ресурсів. Важливою частиною є забезпечення дотримання правил охорони праці та техніки безпеки на будівельному майданчику, що є обов’язковим згідно з українським законодавством (наприклад, НПАОП 45.2-7.02-12 ‘Будівництво. Техніка безпеки при проведенні робіт’).

Забезпечення якості на етапі монтажу вимагає впровадження системи контролю якості (QC – Quality Control) та гарантії якості (QA – Quality Assurance). Менеджер проєкту ініціює проведення інспекцій, лабораторних випробувань матеріалів, перевірку геометричних параметрів конструкцій та відповідності виконаних робіт проєктним рішенням. Наприклад, для стін з клеєного бруса критично важливо контролювати вологість деревини (максимум 12% для конструкцій), правильність антисептичної обробки та щільність з’єднань. У разі виявлення невідповідностей, менеджер проєкту розробляє та впроваджує коригувальні дії, забезпечуючи їх своєчасне усунення. Якісний монтаж даху, наприклад, має бути перевірений на відповідність технології та герметичність. Фінальна приймально-здавальна документація, що включає акти прихованих робіт та виконавчі схеми, також знаходиться під контролем менеджера проєкту, що гарантує відповідність об’єкта всім нормативним вимогам ДБН В.2.6-98:2009 ‘Конструкції будинків і споруд. Бетонні та залізобетонні конструкції. Основні положення’.

У сучасному будівництві, де акцент зміщується на енергоефективність, забезпечення належного рівня повітронепроникності (n50) є одним з ключових інженерних викликів, які стоять перед менеджером проєкту. Повітронепроникність характеризує інтенсивність неконтрольованого надходження повітря через оболонку будівлі. Вимірюється коефіцієнтом повітрообміну n50 при різниці тиску 50 Па, згідно з європейським стандартом EN 13829. Для будівель з низьким енергоспоживанням, таких як пасивні будинки, цей показник не повинен перевищувати 0.6 год-1, тоді як для традиційних новобудов норми можуть бути до 3.0 год-1 (відповідно до ДБН В.2.6-31:2021 ‘Теплова ізоляція будівель’).

Менеджер проєкту відповідає за інтеграцію вимог до повітронепроникності на всіх етапах. На етапі проєктування це включає: вибір матеріалів з низькою повітропроникністю (наприклад, спеціальні мембрани, герметики), деталізацію конструктивних вузлів (примикання вікон до стін, стики стін і покрівлі), та включення тестів на повітронепроникність (Blower Door Test) до плану контролю якості. Наприклад, неправильно виконане примикання пароізоляційної плівки до віконного профілю може звести нанівець усі зусилля щодо теплоізоляції. Менеджер повинен контролювати, щоб у проєкті були чітко визначені “герметичні” шари та їх безперервність.

На етапі монтажу менеджер проєкту здійснює безпосередній контроль за виконанням робіт, що впливають на повітронепроникність. Це включає навчання будівельних бригад правилам застосування герметиків, ущільнювачів, стрічок та плівок, а також моніторинг їх монтажу. Наприклад, у будівлях з каркасною технологією або з використанням CLT-панелей, особлива увага приділяється герметизації стиків між панелями та проходженням інженерних комунікацій через оболонку будівлі. Проведення проміжних Blower Door Test під час будівництва дозволяє оперативно виявити та усунути місця витоків повітря, що є значно дешевше, ніж виправлення дефектів на фінальній стадії. Сучасні інженерні системи також потребують інтегрованого підходу до повітронепроникності. Ефективне управління цим аспектом дозволяє не лише відповідати нормативним вимогам, а й значно скоротити експлуатаційні витрати на опалення та кондиціонування, забезпечуючи комфортний мікроклімат у приміщеннях.

Управління ризиками є невід’ємною частиною ролі менеджера проєкту, особливо в українському будівельному секторі, який часто стикається з нестабільністю ринку, змінами в законодавстві та логістичними викликами. Ефективне управління ризиками дозволяє мінімізувати негативні наслідки та використовувати можливості для підвищення ефективності проєкту. Практичний гайд з управління ризиками включає чотири основні етапи: ідентифікація, аналіз, планування реагування та моніторинг.

1. Ідентифікація ризиків: Менеджер проєкту повинен організувати мозковий штурм з командою, проаналізувати історичні дані та чек-листи типових ризиків. До них можуть належати: нестабільність цін на будівельні матеріали, дефіцит кваліфікованої робочої сили, затримки у погодженні дозвільної документації згідно з ДБН, зміни в проєкті, несприятливі погодні умови. Наприклад, в Україні поширеними ризиками є затримки з отриманням містобудівних умов та обмежень (МУО) або дозволу на будівництво. Інструменти: SWOT-аналіз, Delphi-метод, інтерв’ю з експертами.

2. Аналіз ризиків: Після ідентифікації ризики оцінюються за ймовірністю їх виникнення та потенційним впливом на проєкт (вартість, терміни, якість). Використовується якісний (матриця ‘ймовірність-вплив’) та кількісний аналіз (метод Монте-Карло, аналіз чутливості). Наприклад, затримка постачання критично важливих елементів, таких як металоконструкції для складного перекриття, може мати високий вплив на терміни, навіть якщо ймовірність її виникнення не є максимальною. Вибір технології будівництва також є джерелом ризиків, що потребує ретельного аналізу.

3. Планування реагування на ризики: Розробка стратегій для кожного ідентифікованого ризику. Основні стратегії: уникнення (зміна плану проєкту, щоб уникнути ризику), передача (страхування, договір з субпідрядником), зменшення (розробка запасних планів, посилення контролю), та прийняття (свідоме прийняття ризику, якщо вплив незначний). Наприклад, для ризику підвищення цін на метал, можна укласти форвардні контракти або закупити матеріал заздалегідь. Або для ризику зсуву ґрунту – провести додаткові геологічні дослідження та посилити фундамент.

4. Моніторинг та контроль: Постійний нагляд за ідентифікованими ризиками та пошук нових. Менеджер проєкту повинен регулярно переглядати реєстр ризиків, оновлювати їх статус та ефективність застосованих стратегій. Це циклічний процес, який триває протягом усього життєвого циклу проєкту, забезпечуючи гнучкість та адаптивність до змінних умов, що особливо важливо в контексті динамічного ринку України. Регулярні наради з питань ризиків та залучення всіх зацікавлених сторін є ключовими для успішного моніторингу.

Для менеджера проєкту в Україні досконале знання та забезпечення дотримання Державних будівельних норм (ДБН) та інших законодавчих актів є фундаментальним обов’язком. Це забезпечує не лише легальність будівництва, а й безпеку, надійність та довговічність споруди. Ігнорування нормативної бази може призвести до значних штрафів, призупинення робіт, а в гіршому випадку – до юридичної відповідальності та демонтажу об’єкта.

Ключові нормативні документи, з якими працює менеджер проєкту, включають:

• ДБН А.2.2-3:2014 ‘Склад та зміст проєктної документації на будівництво’. Цей документ регламентує структуру та обсяг всієї проєктної документації, забезпечуючи її повноту та відповідність. Менеджер повинен контролювати, щоб архітектурно-будівельні, конструктивні та інженерні розділи проєкту були розроблені згідно з цими вимогами, а також з урахуванням особливостей майбутнього будівництва.
• ДБН В.2.2-Х:201Х (відповідно до типу будівлі). Наприклад, для житлових будинків це ДБН В.2.2-15:2019 ‘Житлові будинки. Основні положення’. Менеджер повинен забезпечити, щоб усі функціональні, просторові та інженерні рішення відповідали вимогам цих норм.
• ДБН В.1.2-10:2021 ‘Надійність та розрахунок конструкцій’. Цей стандарт встановлює вимоги до розрахунку несучої здатності та стійкості будівельних конструкцій, що є критичним для безпеки об’єкта. Менеджер проєкту перевіряє наявність відповідних розрахунків у проєктній документації та контролює їх виконання на практиці.
• Закон України ‘Про регулювання містобудівної діяльності’. Він визначає загальний порядок отримання дозвільних документів, введення об’єктів в експлуатацію, а також відповідальність за порушення. Менеджер проєкту координує взаємодію з органами містобудування та архітектури, ДАБК (Державна архітектурно-будівельна інспекція) та іншими контролюючими органами.

Менеджер проєкту також відповідає за отримання всіх необхідних дозволів та погоджень (технічні умови, експертиза проєкту, дозвіл на початок будівельних робіт). Він організовує регулярні перевірки на відповідність ДБН на всіх етапах будівництва та веде виконавчу документацію, яка підтверджує дотримання всіх вимог. Своєчасна реакція на зміни в нормативній базі та адаптація до них – ще одна важлива функція менеджера, яка дозволяє уникнути юридичних колізій та забезпечити безперешкодний розвиток проєкту в українських реаліях. Дотримання цих правил гарантує юридичну чистоту проєкту і його відповідність високим стандартам якості та безпеки.

Ефективна комунікація є одним з найважливіших навичок менеджера проєкту, оскільки будівельні проєкти залучають велику кількість зацікавлених сторін (стейкхолдерів) з різними інтересами та очікуваннями. До них належать: замовник, інвестори, конструктори, архітектори, субпідрядники, постачальники, державні регуляторні органи (Держбуднагляд), місцеві громади, а також кінцеві користувачі. Недостатня або неефективна комунікація може призвести до непорозумінь, конфліктів, затримок та значних фінансових втрат.

Менеджер проєкту відповідає за розробку плану управління комунікаціями, який визначає: хто, що, коли, кому і як буде повідомляти інформацію. Це включає: формат комунікації (зустрічі, електронна пошта, звіти), її частоту та відповідальних осіб. Наприклад, для замовника менеджер проєкту може готувати щотижневі або щомісячні звіти про прогрес проєкту, включаючи KPI (ключові показники ефективності), такі як CPI (Cost Performance Index) та SPI (Schedule Performance Index), які показують ефективність витрат та дотримання графіку.

Для будівельних бригад та субпідрядників комунікація повинна бути чіткою, конкретною та оперативною, часто у формі щоденних оперативних нарад на об’єкті, де обговорюються поточні завдання, проблеми та ризики. Менеджер проєкту також виступає в ролі медіатора у вирішенні конфліктів між різними сторонами. Наприклад, якщо виникає суперечка між електриками та сантехніками щодо розміщення комунікацій, менеджер повинен знайти компромісне рішення, яке відповідає проєкту та не впливає на терміни. Важливою частиною є управління очікуваннями зацікавлених сторін, особливо щодо змін у проєкті. Будь-які зміни повинні бути офіційно задокументовані, погоджені та комуніковані всім відповідним сторонам, щоб уникнути подальших непорозумінь та юридичних проблем.

У контексті українського будівництва, де іноді можуть виникати бюрократичні перепони, менеджер проєкту також повинен мати навички ефективної комунікації з державними органами, забезпечуючи своєчасне надання необхідної документації та прозорість усіх процесів. Залучення зацікавлених сторін до процесу прийняття рішень (особливо на ранніх стадіях) сприяє підвищенню їхньої зацікавленості та підтримки проєкту, що в кінцевому підсумку позитивно впливає на його успіх.

Для об’єктивної оцінки ефективності роботи менеджера проєкту та загального стану будівельного проєкту застосовуються ключові показники ефективності (KPI). Це дозволяє не лише відстежувати прогрес, а й своєчасно виявляти відхилення та впроваджувати коригувальні дії. Основними KPI в управлінні будівельними проєктами є:

• Індекс виконання вартості (CPI – Cost Performance Index): CPI = EV / AC, де EV – освоєний обсяг (Earned Value), AC – фактичні витрати (Actual Cost). Значення CPI < 1.0 свідчить про перевитрату бюджету, CPI > 1.0 – про економію. Менеджер проєкту повинен прагнути до значення CPI ≥ 1.0.
• Індекс виконання термінів (SPI – Schedule Performance Index): SPI = EV / PV, де PV – плановий обсяг (Planned Value). Значення SPI < 1.0 вказує на відставання від графіку, SPI > 1.0 – на випередження. Оптимальне значення SPI ≥ 1.0.
• Відсоток завершення робіт: Цей показник відстежує, яка частина проєкту вже виконана відносно запланованого обсягу. Може бути розрахований як для всього проєкту, так і для окремих етапів чи пакетів робіт.
• Кількість змін у проєкті: Цей KPI показує, наскільки стабільним є проєкт та ефективним початкове планування. Велика кількість змін може свідчити про недоліки в проєктуванні або управлінні вимогами.
• Кількість дефектів та доопрацювань: Відстеження кількості виявлених дефектів під час інспекцій та обсягу робіт з їх усунення. Низький показник свідчить про високу якість виконання робіт.
• Час реагування на ризики: Швидкість, з якою менеджер проєкту та команда реагують на виявлені ризики. Ефективний ризик-менеджмент передбачає оперативні та адекватні дії.

Менеджер проєкту використовує ці KPI для регулярного моніторингу, часто інтегруючи їх у інформаційні панелі (дашборди) або програмні рішення для управління проєктами. Наприклад, в Україні все частіше використовуються локалізовані версії PMIS (Project Management Information System), які дозволяють автоматизувати збір та аналіз даних. Регулярні наради щодо прогресу проєкту, де обговорюються показники KPI, є обов’язковими для забезпечення прозорості та прийняття своєчасних рішень. Фінальний успіх проєкту, який менеджер презентує замовнику, базується на цих об’єктивних метриках, що підтверджують дотримання бюджету, термінів та якісних характеристик згідно з ДБН та міжнародними стандартами. Це забезпечує підзвітність та надає чітке розуміння ефективності управління.